Боляче...
Сніжана Ворон
Мені так боляче! Кричить моя душа... Серце моє плаче, Воно проситься до тебе, но я вже чужа... Я кричу! Мені так боляче... Своє життя я сама закінчу... І до низу роблю крок. А перед моїми очима твоя усмішка, Як ми разом проводили час. Це найцініше, що я маю! Вогник у моїх очах вже давно згас... Я ці спогади з собою забираю, Не жалкую ні про що... Хоча ні... я дуже сумую... Тебе нікому не віддам нізащщо! Але вже доволі пізно, Я вже лічу вниз. Мені перед тобою так соромно... Але це був мій каприз. Ти мене прости, Я пішла... так просто я здаюсь... Спалюю за собою всі мости... Я втратити тебе так боюсь... Я руйную все до чого торкаюсь... Ти був для мене всім, Перед тобою я каюсь... Ти мій дім, Я більше в нього не повернусь. Більше не має мені туди шляху... Тобі в останнє я посміхнусь, Лише тобі я бажаю успіху. Ти мене прости і прощавай, Я покидаю цей світ, Мене в останнє сонечком називай, Це тобі мій заповіт.
2023-03-17 10:43:42
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сніжана Ворон
дякую🤗❤️. Цей промінчик надії - це сумніви ліричної героїні здатися, бо спогади отримують. Я рада, що сподобався, я щось таке і шукала🤩❤️
Відповісти
2023-03-17 10:50:04
1
Інші вірші поета
Мій нещасний кат Ненависть Якщо асфальт сміг би розмовляти Я ревную тебе
Інші поети
Ail
@ail_bookworm
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1545
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
866