Боляче...

Сніжана Ворон

Мені так боляче! Кричить моя душа... Серце моє плаче, Воно проситься до тебе, но я вже чужа... Я кричу! Мені так боляче... Своє життя я сама закінчу... І до низу роблю крок. А перед моїми очима твоя усмішка, Як ми разом проводили час. Це найцініше, що я маю! Вогник у моїх очах вже давно згас... Я ці спогади з собою забираю, Не жалкую ні про що... Хоча ні... я дуже сумую... Тебе нікому не віддам нізащщо! Але вже доволі пізно, Я вже лічу вниз. Мені перед тобою так соромно... Але це був мій каприз. Ти мене прости, Я пішла... так просто я здаюсь... Спалюю за собою всі мости... Я втратити тебе так боюсь... Я руйную все до чого торкаюсь... Ти був для мене всім, Перед тобою я каюсь... Ти мій дім, Я більше в нього не повернусь. Більше не має мені туди шляху... Тобі в останнє я посміхнусь, Лише тобі я бажаю успіху. Ти мене прости і прощавай, Я покидаю цей світ, Мене в останнє сонечком називай, Це тобі мій заповіт.

2023-03-17 10:43:42

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сніжана Ворон

дякую🤗❤️. Цей промінчик надії - це сумніви ліричної героїні здатися, бо спогади отримують. Я рада, що сподобався, я щось таке і шукала🤩❤️

Відповісти

2023-03-17 10:50:04

Інші вірші поета

Якщо асфальт сміг би розмовляти Пісня моєї душі Кохання - то правдиве чудо На жаль

Інші поети

Троянда (Любов)

@lyubanya_colomba_di

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

TheCoalwalker

@TheCoalwalker

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2360

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1675