Мій нещасний кат

Сніжана Ворон

Ти - кат мій нещасний, Мою душу собі ти забажав! Твоє кохання - біль власний, Мої удари захисту ти витримав.. Та все пішло не по плану І тепер гіркі сльози стікають вниз... Померти мені треба, В пам'яті лише холодний бриз. Як це дивно казати... Та я кохаю тебе! Пам'ять про тебе - зі мною навіки... Ти присвятив мені самого себе. Ти знав - що я не янгол зовсім І що мої вчинки не святі. А ти був чистим, Як янголи крилясті... Та ти прийняв цього демона до себе, Щоб від нього навіки позбавити світ. Та життя слабке, Вже написало воно свій звіт... Давай! Рубай мою голову з плеч! Я - відьма! Я - демон! В тебе цей смертельний меч - Це наш останній серіала сезон. По різному мене назвуть, Горло мені перегрезуть. А ти прошепочешь: "Прощавай, мій любий вогник"... І голова моя з під сокири полетить кудись у бік, А по твоїм щокам сльоза стікала вниз. Ти подивись! Полетів кудись червоний метелик, Не дивись, щоб мене спалить, вже зібрали хмиз. Ти знав - хто я, І всеодно мене ти покохав. Тепер воно всередині, як вічне полум'я, А поряд тріск мого смертельного багаття слухав... Мій прах розвіявся, як дим, Поряд квіти барвисті. Тепер навіки ти один, Поки не зустрінемось в наступному житті!

2023-04-28 06:12:56

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сніжана Ворон

дякую🤗💋

Відповісти

2023-04-28 06:17:58

1

Сандра Мей

Гарно. Дуже цікаво читати й піднята цікава тема. ( точно в закладки ) Автору оплески за цей шедевр 🤩

Відповісти

2023-04-28 19:21:23

1

Сніжана Ворон

@Сандра Мей дякую велике❤️

Відповісти

2023-04-28 19:22:42

2

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1761