Мій нещасний кат
Ти - кат мій нещасний, Мою душу собі ти забажав! Твоє кохання - біль власний, Мої удари захисту ти витримав.. Та все пішло не по плану І тепер гіркі сльози стікають вниз... Померти мені треба, В пам'яті лише холодний бриз. Як це дивно казати... Та я кохаю тебе! Пам'ять про тебе - зі мною навіки... Ти присвятив мені самого себе. Ти знав - що я не янгол зовсім І що мої вчинки не святі. А ти був чистим, Як янголи крилясті... Та ти прийняв цього демона до себе, Щоб від нього навіки позбавити світ. Та життя слабке, Вже написало воно свій звіт... Давай! Рубай мою голову з плеч! Я - відьма! Я - демон! В тебе цей смертельний меч - Це наш останній серіала сезон. По різному мене назвуть, Горло мені перегрезуть. А ти прошепочешь: "Прощавай, мій любий вогник"... І голова моя з під сокири полетить кудись у бік, А по твоїм щокам сльоза стікала вниз. Ти подивись! Полетів кудись червоний метелик, Не дивись, щоб мене спалить, вже зібрали хмиз. Ти знав - хто я, І всеодно мене ти покохав. Тепер воно всередині, як вічне полум'я, А поряд тріск мого смертельного багаття слухав... Мій прах розвіявся, як дим, Поряд квіти барвисті. Тепер навіки ти один, Поки не зустрінемось в наступному житті!
2023-04-28 06:12:56
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сніжана Ворон
дякую🤗💋
Відповісти
2023-04-28 06:17:58
1
Сандра Мей
Гарно. Дуже цікаво читати й піднята цікава тема. ( точно в закладки ) Автору оплески за цей шедевр 🤩
Відповісти
2023-04-28 19:21:23
1
Сніжана Ворон
@Сандра Мей дякую велике❤️
Відповісти
2023-04-28 19:22:42
2
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13096
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1891