Мій нещасний кат
Ти - кат мій нещасний, Мою душу собі ти забажав! Твоє кохання - біль власний, Мої удари захисту ти витримав.. Та все пішло не по плану І тепер гіркі сльози стікають вниз... Померти мені треба, В пам'яті лише холодний бриз. Як це дивно казати... Та я кохаю тебе! Пам'ять про тебе - зі мною навіки... Ти присвятив мені самого себе. Ти знав - що я не янгол зовсім І що мої вчинки не святі. А ти був чистим, Як янголи крилясті... Та ти прийняв цього демона до себе, Щоб від нього навіки позбавити світ. Та життя слабке, Вже написало воно свій звіт... Давай! Рубай мою голову з плеч! Я - відьма! Я - демон! В тебе цей смертельний меч - Це наш останній серіала сезон. По різному мене назвуть, Горло мені перегрезуть. А ти прошепочешь: "Прощавай, мій любий вогник"... І голова моя з під сокири полетить кудись у бік, А по твоїм щокам сльоза стікала вниз. Ти подивись! Полетів кудись червоний метелик, Не дивись, щоб мене спалить, вже зібрали хмиз. Ти знав - хто я, І всеодно мене ти покохав. Тепер воно всередині, як вічне полум'я, А поряд тріск мого смертельного багаття слухав... Мій прах розвіявся, як дим, Поряд квіти барвисті. Тепер навіки ти один, Поки не зустрінемось в наступному житті!
2023-04-28 06:12:56
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сніжана Ворон
дякую🤗💋
Відповісти
2023-04-28 06:17:58
1
Сандра Мей
Гарно. Дуже цікаво читати й піднята цікава тема. ( точно в закладки ) Автору оплески за цей шедевр 🤩
Відповісти
2023-04-28 19:21:23
1
Сніжана Ворон
@Сандра Мей дякую велике❤️
Відповісти
2023-04-28 19:22:42
2
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
44
7
1217
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2401