Я ревную тебе
Я ревную тебе сильно, Серце стискається від туги. Це начебто все нереально... Я простягаю до тебе руки... Я знаю, що час відпустити , Але ти ніяк мене не залишаєш. Я кричу тобі:"Прости!" Але ти мої думки не покидаєш. Ти мучиш мене! І я ревную, що зводить з розуму... Маю надію, що воно мине, Бо воно створює багато шуму... Прости мене за мою тугу, Але поробити з нею нічого не можу... Про мій відчай відомо тілько богу, Бо мовчати про це я мушу. Прости мене за мій каприз, Проте я знаю, що і ти мене ревнуєш... Я тебе відпускаю, Хоча в моєму сердці тільки ти пануєш...
2023-02-25 20:37:14
6
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673