Закохайся в свою самотніть
Сніжана Ворон
Закохайся у свою самотність. Це дивно, та так легше. Так збережеш свою цілісність І буде тобі спокійніше. Смерть протягає холодні руки, Манить тебе за собою. Плутаються твої думки Від боротьби з душевним болем. Тебе відпустили занадто швидко, Залишили тебе страждати. Тепер тобі від людей гидко, Хоч від болю хочеться кричати. Тебе невбивав ніхто, Ти сам повільно помирав. Від допомоги відмовлялся вперто, Слова підтримки собі шептав. Але ти був зовсім не один! З тобой була твоя самотність. Вона ходила з тобою, як дим, Зберігала тобі свою вірність. Вона заварювала тобі теплий чай І говорила з тобою годинами безперервно. Нумо, давай згадай! Вона з тобою давно... Ви разом дні проводили, Коли інші не знаходили для тебе час. Разом в ліжку засинали, Коли вогник надії в тобі згас. Закохайся в свою самотність! Вона завжди була з тобою. Вона бачила твою дивовижність І була твоєю вірною рабою...
2023-03-28 05:30:26
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сніжана Ворон
ахаха, дякую🤗❤️, ну він же не дуже великий🤣
Відповісти
2023-03-28 18:07:23
1
Інші вірші поета
Горді душі Що станеться з твоєю долею? Хто ми? Забувай її
Інші поети
Prosvet
@Prosvet
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2114
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2422