Чи зустрінемось знов?

Сніжана Ворон

Але чи зможемо ми? Я накрутила у своїй голові любов якої немає... Ми йдемо різними шляхами, Все навкруги нас ламає. А ти промовиш уві сні моє ім'я І я відразу прийду до тебе. Може я і не та, кого ти б хотів бачити, Може інша у сердці твоє ім'я шепоче, Але перед собою лише мене побачиш. Можешь мене проклясти, Ти все одно зробиш боляче, ти зробиш... Не в силах в руках себе тримати. Може ми зустрілися не в тому часі, Бо любимо волю та літати . Живемо в якомусь хаосі, І можемо лише одне одному писати. Ти - самотній вовк, Що вибрав шлях одним бродити. Світ навкруги замовк, Пробує пам'ять в тебе пробудити. Ти зустрів дівчину, схожу на мене, Але розумієш, що це не я. Не бійся, біль цей мине, Тобі повинно стати легше. Нас розділяють кілометри, Війна нас разлучила. Ми - не той фільм, що покажуть у кінотеатрах... Це любов нас змучила... Ну, що там, милий? З іншими не хочеш? Не сумуй, любий, Моє ім'я в серце вплетеш, Щоб мене ти не забув. Може, в нас все вийде? Якщо це любов, Вона нас знову віднайде... А поки, наші шляхи розходяться. Я знаю, що боляче... Але ти потерпи, Небо разом з нами не просто так плаче...

2023-03-09 07:12:27

Інші вірші поета

Якщо асфальт сміг би розмовляти Я п'ю ковток отрути Пісня моєї душі Що станеться з твоєю долею?

Інші поети

Валерія Долінос

@Valere

Ann Hensel

@d0ntvv0rry

كاســـــــــرة القيـــــــــود

@Mouna_

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12046

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9024