Чи зустрінемось знов?
Але чи зможемо ми? Я накрутила у своїй голові любов якої немає... Ми йдемо різними шляхами, Все навкруги нас ламає. А ти промовиш уві сні моє ім'я І я відразу прийду до тебе. Може я і не та, кого ти б хотів бачити, Може інша у сердці твоє ім'я шепоче, Але перед собою лише мене побачиш. Можешь мене проклясти, Ти все одно зробиш боляче, ти зробиш... Не в силах в руках себе тримати. Може ми зустрілися не в тому часі, Бо любимо волю та літати . Живемо в якомусь хаосі, І можемо лише одне одному писати. Ти - самотній вовк, Що вибрав шлях одним бродити. Світ навкруги замовк, Пробує пам'ять в тебе пробудити. Ти зустрів дівчину, схожу на мене, Але розумієш, що це не я. Не бійся, біль цей мине, Тобі повинно стати легше. Нас розділяють кілометри, Війна нас разлучила. Ми - не той фільм, що покажуть у кінотеатрах... Це любов нас змучила... Ну, що там, милий? З іншими не хочеш? Не сумуй, любий, Моє ім'я в серце вплетеш, Щоб мене ти не забув. Може, в нас все вийде? Якщо це любов, Вона нас знову віднайде... А поки, наші шляхи розходяться. Я знаю, що боляче... Але ти потерпи, Небо разом з нами не просто так плаче...
2023-03-09 07:12:27
4
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1558
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1589