Повір

Сніжана Ворон

Ось би повернути час назад, Де з рідними разом веселились. Де за вікном був снігопад, А ми в теплі туди дивились. Де ми не знали, як когось ховати І не думали про це. Де не хотілось час проклясти І не боліло так сильно наше серце. Де туги такої не було, Зрадістю біжали назустріч долі. Але це все минуло, Тепер не сховатись нам від болю... Тепер ми знаємо про смерть І про невиконані мрії. Тепер в житті когось ми просто гість, Якіий залишив слід в її історії. Тепер не можемо знайти собі притулку, Де нас завжди чекають. Ми не віримо у фантастику, І долі наші десь блукають. Але не треба через це себе калічить, І розбити свої мрії. Треба красу світу побачить, І знові хай народяться надії.

2023-02-25 21:16:01

Інші вірші поета

Мій нещасний кат Я п'ю ковток отрути Що станеться з твоєю долею? Забувай її

Інші поети

ملاك عطوات

@WhiteAngel3011

Alaska

@Alaskan

GannMorgana

@GannMorgana

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3656

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4661