Повір

Сніжана Ворон

Ось би повернути час назад, Де з рідними разом веселились. Де за вікном був снігопад, А ми в теплі туди дивились. Де ми не знали, як когось ховати І не думали про це. Де не хотілось час проклясти І не боліло так сильно наше серце. Де туги такої не було, Зрадістю біжали назустріч долі. Але це все минуло, Тепер не сховатись нам від болю... Тепер ми знаємо про смерть І про невиконані мрії. Тепер в житті когось ми просто гість, Якіий залишив слід в її історії. Тепер не можемо знайти собі притулку, Де нас завжди чекають. Ми не віримо у фантастику, І долі наші десь блукають. Але не треба через це себе калічить, І розбити свої мрії. Треба красу світу побачить, І знові хай народяться надії.

2023-02-25 21:16:01

Інші вірші поета

Закохайся в свою самотніть Я - не всі Це мої заплутані відчуття Зламаний король

Інші поети

ArDen

@ArDen

cheska Bailey

@Francheska_Bailey

사라 엑소

@marco_sara

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

10920

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1108