Свій біль

Сніжана Ворон

Свій біль ти заливаєш алкоголем. Свій сум топиш в диму цигарок. Все там горить вогнем, Та в майбутнє зробити треба крок. Ти давно забув, Що таке щасливим буть. В собі порожнечу ти відчув, Тепер почуття там не знайдуть... Душа твоя сповнена падаючих зірок, Але тут градом ідуть кислотні дощі. Ти з цього повинен вивчити урок, Що не треба заливати в себе спиртне пізно уночі. Твоїй душі зовсім не легше Від того, що куриш папіросу. Тобі можно допомогти інакше, Але не треба так... Та ти ж колись був щасливим, Радів малим дрібничкам. Ти не був терплячим І робив все сам. Навіть в дощ ти біг гуляти, Весело пригав по калюжам. Це все робив колись ТИ! Ти не вірив чужим прогнозам... Тепер ця дитина десь в середині потонула в диму, Більше не даєш їй волю. Сам загнав її у тьму, Щоб не відчувати більше болю... Так, тобі складно, Тебе одного залишали. Але не треба від цього почуття скидати у дно, Що так буде легше, усі ми вірили. Оглянись і ти побачиш, Що світ анітрохи не змінився. Ті ж будинки, ті ж вулиці, Це просто ти втомився. Це ти змінився... Твої проблеми тебе зламали... Що ти програв - тобі здалося, Просто більшість людей - шакали... А може, даш дитині волю? Даш собі радіти від усього? Люди будуть далі спричиняти болю, Але так хоч себе не загубиш...

2023-03-19 14:22:00

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Микола Мотрюк

Справді, зламався... Але краще бути собою... хоч і вразливим, проте справжнім...

Відповісти

2023-03-22 04:51:43

1

Сніжана Ворон

@Микола Мотрюк так, як би не було тяжко, не треба втрачати себе🥺

Відповісти

2023-03-22 06:11:48

2

Марі КА

Є ті, хто навіть з максимально здоровим способом життя н приймають себе. Є ті, хто приймає себе з сіма шкідливими звичками і тд. Хтось їх приймає якими вони є,хтось -ні. Але завжди це лише вибір людини

Відповісти

2023-03-24 15:32:10

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12187

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6296