Свій біль

Сніжана Ворон

Свій біль ти заливаєш алкоголем. Свій сум топиш в диму цигарок. Все там горить вогнем, Та в майбутнє зробити треба крок. Ти давно забув, Що таке щасливим буть. В собі порожнечу ти відчув, Тепер почуття там не знайдуть... Душа твоя сповнена падаючих зірок, Але тут градом ідуть кислотні дощі. Ти з цього повинен вивчити урок, Що не треба заливати в себе спиртне пізно уночі. Твоїй душі зовсім не легше Від того, що куриш папіросу. Тобі можно допомогти інакше, Але не треба так... Та ти ж колись був щасливим, Радів малим дрібничкам. Ти не був терплячим І робив все сам. Навіть в дощ ти біг гуляти, Весело пригав по калюжам. Це все робив колись ТИ! Ти не вірив чужим прогнозам... Тепер ця дитина десь в середині потонула в диму, Більше не даєш їй волю. Сам загнав її у тьму, Щоб не відчувати більше болю... Так, тобі складно, Тебе одного залишали. Але не треба від цього почуття скидати у дно, Що так буде легше, усі ми вірили. Оглянись і ти побачиш, Що світ анітрохи не змінився. Ті ж будинки, ті ж вулиці, Це просто ти втомився. Це ти змінився... Твої проблеми тебе зламали... Що ти програв - тобі здалося, Просто більшість людей - шакали... А може, даш дитині волю? Даш собі радіти від усього? Люди будуть далі спричиняти болю, Але так хоч себе не загубиш...

2023-03-19 14:22:00

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Микола Мотрюк

Справді, зламався... Але краще бути собою... хоч і вразливим, проте справжнім...

Відповісти

2023-03-22 04:51:43

1

Сніжана Ворон

@Микола Мотрюк так, як би не було тяжко, не треба втрачати себе🥺

Відповісти

2023-03-22 06:11:48

2

Марі КА

Є ті, хто навіть з максимально здоровим способом життя н приймають себе. Є ті, хто приймає себе з сіма шкідливими звичками і тд. Хтось їх приймає якими вони є,хтось -ні. Але завжди це лише вибір людини

Відповісти

2023-03-24 15:32:10

1

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2027

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1808