Якщо асфальт сміг би розмовляти

Сніжана Ворон

А ви уявіть, якщо асфальт міг би розмовляти? Скільки би історій почуттів він зміг би розказати... Скільки ж на ньому вмирало життів, А з ними разом і світів? Скільки б він відкрив очей, На померших тут людей? Люди б вийшли з інтернету, Щоб почуть про смерть чогось секрету... Може комусь нарешті стало би не всеодно, І пить би перестали вже вино? Тут стільки сліз було пролито, А всі тільки засудили. Легше все усюди руйнувати, Але життя не рятувати. Тепер багато хто в могилі, І всі до цього давно вже звикли... Навколо тебе так людей багато І один до одного всі ставляться завзято... Зроби лиш крок на зустріч, Допоможи, щоб ще одна не померла тут душа... Так що ж станеться, Якщо асфальт зможе розмовляти? Чи життя чиєсь струхнеться? Чи зможе хтось нормально спати? На жаль, нічого не зміниться, Всі над чиїмся життям будуть далі глумиться. В асфальта не має почуттів, Як і нині в багатьох людей...

2023-02-14 09:16:21

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

marco polo

Щось знайоме 🤔😁..

Відповісти

2023-02-14 09:34:01

1

Сніжана Ворон

@marco polo хах, не знаю, честно. Засіла така ідея після прочитання історії замогубця

Відповісти

2023-02-14 09:39:00

1

Сніжана Ворон

@Сніжана Ворон десь в якихось новинах

Відповісти

2023-02-14 09:39:59

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3053