Якщо асфальт сміг би розмовляти
А ви уявіть, якщо асфальт міг би розмовляти? Скільки би історій почуттів він зміг би розказати... Скільки ж на ньому вмирало життів, А з ними разом і світів? Скільки б він відкрив очей, На померших тут людей? Люди б вийшли з інтернету, Щоб почуть про смерть чогось секрету... Може комусь нарешті стало би не всеодно, І пить би перестали вже вино? Тут стільки сліз було пролито, А всі тільки засудили. Легше все усюди руйнувати, Але життя не рятувати. Тепер багато хто в могилі, І всі до цього давно вже звикли... Навколо тебе так людей багато І один до одного всі ставляться завзято... Зроби лиш крок на зустріч, Допоможи, щоб ще одна не померла тут душа... Так що ж станеться, Якщо асфальт зможе розмовляти? Чи життя чиєсь струхнеться? Чи зможе хтось нормально спати? На жаль, нічого не зміниться, Всі над чиїмся життям будуть далі глумиться. В асфальта не має почуттів, Як і нині в багатьох людей...
2023-02-14 09:16:21
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
marco polo
Щось знайоме 🤔😁..
Відповісти
2023-02-14 09:34:01
1
Сніжана Ворон
@marco polo хах, не знаю, честно. Засіла така ідея після прочитання історії замогубця
Відповісти
2023-02-14 09:39:00
1
Сніжана Ворон
@Сніжана Ворон десь в якихось новинах
Відповісти
2023-02-14 09:39:59
1
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16481
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1703