Картина із спогадів
Я на сірому полотні намалюю Білу хату і в небі зірки І ніколи в житті не забуду Ті далекі ночі палкі Коли солов'ї у садку на світанку Співали пісні про щастя й любов Вони бажали щасливого ранку Тим в кого в серці палає вогонь Тій дівчині з хлопцем, що сидять біля хати Що щодня зустрічають весну Ту весну, що два серця змушує грати Пісню кохання дивну й сумну Я малюю картину із спогадів різних Залишився один лиш фрагмент І в душі пролунає голосно з пісні Кохання останній куплет
2018-12-06 20:58:50
18
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Тень улыбки
Моя люба подруго, вірші прекрасні. Мені дуже сподобалося. Трохи шкутильгає рима. Вона є, але не дуже точна. Не дивлячись на це, ти все одно молодець)
Відповісти
2018-12-10 20:31:53
1
Тень улыбки
Чомусь згадалася пісня на слова, якщо не помиляюся, В. Старицького "Ніч яка, Господи, місячна, зоряна..."
Відповісти
2018-12-10 20:34:16
1
Олена Чіхічіна
@Тень улыбки Это всего лишь вторая работа на украинском языке, я ещё научюсь римувати))
Відповісти
2018-12-14 16:41:58
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10905
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2710