Я знову люблю
Настає час, коли люди замінюють людей. Коли у нас, Зникають шрами з побитих грудей. Проходить час, Та інші люди дають нам крила. І все для нас... Я хочу подякувати тобі, милий. Я вдячна за теплі руки, За теплий чай, Пробач мене за всі муки, За емоції та кляте слово ''прощавай''. Я знову люблю І це не обман, Спокійно сплю, Не заходжу в туман. Загоїв ті рани, Що пекли роками, Сховав від вітрів, Прикриваючи руками. Я більше не плачу ночами, Гіркими-гіркими сльозами. Закохана в тебе до нестями, Люблю тебе сильно, коханий. Коли торкаюсь твоїх губ, Я забуваю все на світі. Вони, як перший мед, Як рожеві квіти. Коли ти міцно обіймаєш, Я відчуваю, що літаю. Мене догори ти здіймаєш, З тобою, любий, розквітаю. Я відчуваю, справді відчуваю, Що ти мене, так чисто кохаєш. Я зла і неслухняна буваю, А ти терпиш, я знаю. Я тобі розповідаю Про все, що на душі, А ти сприймаєш, вислуховуєш, Та історії тобі не байдужі. Ти єдиний, Хто змусить мене посміхатись. І єдиний , На кого можна покладатись. Тепер я боюсь тебе втратити, І не хочу загубити. Я впевнена, що ти не кинеш, Не перестанеш мене любити. Тепер можеш спати солодко... Ти тільки не забувай, Що я кохаю тебе, моє золотко, Розстиляй ліжко, лягай.
2019-03-10 22:41:13
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4995
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1472