Чи варто тим людям показувати свій світ?
Оголюєш серце, Відкриваєш душу, Кохання джерельце Тече під квітучу грушу. Заплющуєш очі, Падаєш вниз, З надією в те, Що хтось зловить поблиз. Розповідаєш історії, Зі свого життя, А люди ті зависні, Псують твоє ''я''. Побачуть то серце— Та й розріжуть мечем, Заглянут у душу— Запалає вогнем. В джерльці криштальному, Вимиють ноги. А грушу ту, Зламають додолу . А тепер, друже мій, Дай отвіт, Чи варто тим людям Показувати свій світ?
2019-10-25 21:56:39
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4752
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5101