Щастя

Тетяна Кравченко

Що таке щастя? Де знайти його вдасться? У яких глибинах душі Ти його зможеш віднайти? Що тобі каже свідомість? Чи ти машини натомість Запрограмована рухомість? Не кажи, що твоя доля така, Приречений ти на страждання, Для важкої праці створіння, Не здатне на цвітіння, На щасливе життя. Щастя властиве для всіх! Воно у кожній миті буття! Воно прагне від тебе чуття, На хвилю проблем забуття... Щастя тут! Лиш озирнись довкола! Свідомо побач уже відоме! Подивись на звичне - Узрій дивовижне, Зрозумій неосяжне, Угледь мовчазне... Почуй по-новому Звуки знайомі, Невловимо тихі, Невиразно дійсні. Відчуй на дотик нові відчуття, Відкрий для себе нові почуття! І станеш ти схожим На дитину малу, Що вбачає у всьому Дивне, Веселе. Від того сяє вона - У неї гучне серцебиття І велика жага до життя...

2021-10-04 20:26:59

9

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

dentey

😍😍😍

Відповісти

2021-10-05 05:09:08

Подобається

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3971

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4750