Щастя

Тетяна Кравченко

Що таке щастя? Де знайти його вдасться? У яких глибинах душі Ти його зможеш віднайти? Що тобі каже свідомість? Чи ти машини натомість Запрограмована рухомість? Не кажи, що твоя доля така, Приречений ти на страждання, Для важкої праці створіння, Не здатне на цвітіння, На щасливе життя. Щастя властиве для всіх! Воно у кожній миті буття! Воно прагне від тебе чуття, На хвилю проблем забуття... Щастя тут! Лиш озирнись довкола! Свідомо побач уже відоме! Подивись на звичне - Узрій дивовижне, Зрозумій неосяжне, Угледь мовчазне... Почуй по-новому Звуки знайомі, Невловимо тихі, Невиразно дійсні. Відчуй на дотик нові відчуття, Відкрий для себе нові почуття! І станеш ти схожим На дитину малу, Що вбачає у всьому Дивне, Веселе. Від того сяє вона - У неї гучне серцебиття І велика жага до життя...

2021-10-04 20:26:59

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

dentey

😍😍😍

Відповісти

2021-10-05 05:09:08

Подобається

Інші вірші поета

Сестра Ілюзія Дороги життя Доля України

Інші поети

Lovely Heart

@LovelyHeartForever21

Michael Mayrain

@Michael_Mayrain

Осіння Панна

@dreamangel

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

5441

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12659