Поки літо було Метелики літали, Як холодно стало Полетіли вони. Казкові їх барви Назавжди позникали – У темряві всі. Коні залишились, У тьму не пішли. Розуміли вони – Це не вихід Ховатись в тіні. Благали біленькі, Молили молоденькі, Кричали рідненькі: «Маленькі, Ходімо в ясні, чисті світи. Веселенькі, кольорові, Нащо вам Барви вогненні ховати свої У пітьмі? Дорогенькі, Ходімо в ясні, чисті світи. Там правлять Любов, довіра, честь і повага, Чекають на вас Повсякчас Яскраві моменти. Ви ж знаєте це - Вже були там живцем. Було там Тихо, спокійно, Радісно, щиро, Мило, любо, Дружньо, щасливо. Чому ж ви жахливо Тепер поступили? Чому ж ви тремтливо Тоді полетіли? Чому ж ви зрадливо Тепер озира? Чому ж ви журливо Тепер співа? Піддались ви сумирливо Змінній погоді. Тепера літа гордливо І дива презирливо, Дражливо, Спокусливо. Чи не набридло вам? Подумайте самі, Ховаєтесь в пітьмі! Всі ваші барви кольорові Вмить зникли Як прийшли сюди. Та ще не пізно все змінити, Ми можемо вас перемінити. Вам треба лиш утямити одне: Життя можливе там лише, Де любов цвіте». Метелики подумали знов. Багато провели розмов. Їх кров Гаряча закипіла І загомоніла: «Та ні! Життя і тут можливе. Тут воно не боязливе, А суперечливе, Бурхливе, Та сварливе. Тут царюють справжні володарі, Вони поважні господарі, Незалежні цербери, Непереможні звірюги. Брехня, ненависть, егоїзм – Ось справжня влада, сила. Ось сварка була, У всіх кутках гула, Енергію підкинула, Усіх надихнула А сама заснула. Це модно, Це кльово, Це владно, Це нескладно: Почуватись відлюдно, Сам за себе бути. Знаєш завжди, Що всі навкруги – Одні вороги. Не вставляють друзі У спину ножі». І задумались коні, Поставили ноги дві У сторону тьми – Вагались вони Собаки прийшли, Подивились вони На обидві сторони І промовили: «Не робіть дурниць! Як підете туди, Не вийдете сюди. Чого ви зневажили Власні слова ж? Чого ви принизили Самі себе ж? Чого ви наблизили Ноги свої До вічної смерті? Ви ж приходили, Метеликів осуждали, Від могили відвертали. Та самі повірили В ту сиву, дурну, модерну маячню. Не губіть себе, Не губіть природу, Ту чистую вроду, Кришталеву воду. Отримаєте винагороду – Житимете Тихо, спокійно, Радісно, щиро, Мило, любо, Дружньо, щасливо. І послухались коні Друзів своїх, І врятувались від смерті. І послухались метелики Друзів своїх, І врятувались від смерті. Зберегли всі природу, Ту чистую вроду, Кришталеву воду. _______________________________________ Кожен отоді Дійшов виводів: Головне у житті Друзів мати, У складний час які Направлять твої Думки і душу У правильне русло.