Сестра

Тетяна Кравченко

Сестро моя, Ти чуєш мене? Не мовчи! Я знаю тебе. Трохи помовчиш, Дещо зачекаєш, Мить впізнаєш, І неодмінно ти Допоможеш мені. Покажеш мої помилки. Щось даси... Дивне Прозоре Безглузде Безформе. Щось, що на зброю схоже... Щось, що маю я впізнати, Щось, що маю розгадати, Щось, що змінить мене, Щось, що змінить усе... Від мене залежить Що я зроблю. Від мене залежить Наступне. Від мене залежить Слів твоїх сенс, Вірних, як пес. Сестро моя, Ти для усіх така, Ти для усіх одна. І мова твоя єдина. Але ніхто її не знає... А той, хто не знає, Однак розуміє... Той у життя Завше виграє... І нема чому Тому заздрити, І нема чого Його винити. Він її розуміє, От і все... Сестро моя, Ти чуєш мене? ... Що? Ні! Я не маю тебе, Однак ти є...

2021-10-03 18:32:39

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ден Щусь

Вау, дуже шикарний і чуттєвий вірш🙌✨

Відповісти

2021-10-04 20:31:28

Інші вірші поета

Доля України Ілюзія Метелики, коні, собаки Життя

Інші поети

Кіса Белінська

@Kissa_Belinskaya

Анастасия Полесская

@AnasteishaCann

Momen ali

@momen_ali

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

3586

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1413