Сестра

Тетяна Кравченко

Сестро моя, Ти чуєш мене? Не мовчи! Я знаю тебе. Трохи помовчиш, Дещо зачекаєш, Мить впізнаєш, І неодмінно ти Допоможеш мені. Покажеш мої помилки. Щось даси... Дивне Прозоре Безглузде Безформе. Щось, що на зброю схоже... Щось, що маю я впізнати, Щось, що маю розгадати, Щось, що змінить мене, Щось, що змінить усе... Від мене залежить Що я зроблю. Від мене залежить Наступне. Від мене залежить Слів твоїх сенс, Вірних, як пес. Сестро моя, Ти для усіх така, Ти для усіх одна. І мова твоя єдина. Але ніхто її не знає... А той, хто не знає, Однак розуміє... Той у життя Завше виграє... І нема чому Тому заздрити, І нема чого Його винити. Він її розуміє, От і все... Сестро моя, Ти чуєш мене? ... Що? Ні! Я не маю тебе, Однак ти є...

2021-10-03 18:32:39

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ден Щусь

Вау, дуже шикарний і чуттєвий вірш🙌✨

Відповісти

2021-10-04 20:31:28

Інші вірші поета

Дороги життя Життя Доля України Метелики, коні, собаки

Інші поети

Rodney Kanher

@TheForgottenKing

Ann Hensel

@d0ntvv0rry

Jasper Zabini

@Jasper28

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2528

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1568