Сестра

Тетяна Кравченко

Сестро моя, Ти чуєш мене? Не мовчи! Я знаю тебе. Трохи помовчиш, Дещо зачекаєш, Мить впізнаєш, І неодмінно ти Допоможеш мені. Покажеш мої помилки. Щось даси... Дивне Прозоре Безглузде Безформе. Щось, що на зброю схоже... Щось, що маю я впізнати, Щось, що маю розгадати, Щось, що змінить мене, Щось, що змінить усе... Від мене залежить Що я зроблю. Від мене залежить Наступне. Від мене залежить Слів твоїх сенс, Вірних, як пес. Сестро моя, Ти для усіх така, Ти для усіх одна. І мова твоя єдина. Але ніхто її не знає... А той, хто не знає, Однак розуміє... Той у життя Завше виграє... І нема чому Тому заздрити, І нема чого Його винити. Він її розуміє, От і все... Сестро моя, Ти чуєш мене? ... Що? Ні! Я не маю тебе, Однак ти є...

2021-10-03 18:32:39

7

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ден Щусь

Вау, дуже шикарний і чуттєвий вірш🙌✨

Відповісти

2021-10-04 20:31:28

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1528

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12014