Доля України
Присвячується українцям –––––––––––––––––––––––––––––– Гортаються сторінки Чималої книги, А перо все пише Теперішнє Вкраїни. Виводить букви, З букв – слова, Зі слів – червону долю Міцної України. Усе життя Вона жила, Живе, І буде жити. Як не у світі, Так в серцях Вірних охоронців – Мужніх, сильних українців. Ось перо наводить Гарячою кров’ю Невеликі чорні букви Для усього світу. У них розгортаються події Сьогоденної лиходії – Знову на Майдані Б’ються брати наші. Все за гроші, Все за славу, Все за владу… Нема в країні ладу. А цим часом Там, На Cході, У самім Донбасі Кров ріками ллється Із самого серця. І затоплює собою Разом із сльозою Золотую землю Нашого народу. Та це не довго трива – Ще всі ворога пізна, Як то на нас напада! Розірвемо хоч кого! Ляжемо кістками. Проллєм кров гарячу – Загинемо разом. Та не дамо в образу Нашу Україну – Неньку чарівненьку, Душеньку рідненьку, Голубоньку миленьку. Ну ж бо люде, Об'єднаймось! Побратаймось! І звільнімось Від злого, Чужого, Ворога хижого. Розберімось з ним назавжди! Покажімо іншим всім Українці хто такі, Що він за народ такий! Твердо вірю, Точно знаю – Ворога здолаєм ми. Як не вірете, Що зможем, До історії вернімсь! Скільки битв, Скільки жертв Було за козацьких часів? Скільки знущань натерпілись За часів панування Цих демонів лихих – Жадних, ненажерливих царів? Скільки у неволі проведених років? Скільки національних рухів? Скільки темних творів? Скільки журливих віршів? Скільки людей постраждало? Скільки було вбито? Скільки крові, Скільки сліз Було пролито? Скільки людей в засланнях гнило? Скільки селян роками під гнітом жило? Та погляньте! Ми живі! Ми вільні! Уже. Це все Досягли Наші предки-вояки. Вже не раз Вони Усім довели – Українці У своїй сторонці Вічний, Магічний, Небезпечний Народ. Отож, Заради предків наших, Заради їх страждань, Заради їх зусиль, Заради пам'яті про них, Заради поваги до них Заради власної ж честі Ми мусимо боротись далі, Не дивлячись на печалі, Зриваючи вуалі, Читаючи своїм моралі: «Вороги малі!» Тож борімося До переможного, Щасливого, Радісного, Чесного Кінця! Збережем ми волю Нашому народу - Будуть діти наші жити Радісно й щасливо!
2021-03-09 21:50:20
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сандра Мей
В котре перечитую цей вірш а ж не злічити ви молодець, сильно написали й слова правдиві закличні, а ж у серці полум'я горить. Дякую вам Таня Кравченко за чудовий вірш.
Відповісти
2021-07-14 18:32:51
1
Тетяна Кравченко
@Сандра Мей Дякую❤️ Дуже рада, що Вам сподобалось)))
Відповісти
2021-07-14 19:07:41
1
Тетяна Кравченко
Дякую за відгук)))
Відповісти
2021-12-30 15:49:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2357
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5871