Чорнобривці
Тетяна
Чорнобривці – жовті квіти, Зацвіли – рядочком. І травиця, зелененька, Вкрила – їх листочки. Котик, лапками ступає, По отій, травичці. І тихенько поглядає, На ті – чорнобривці. Чорнобривці, наче – зорі, Світяться на сонці. І до котика, малого, Посміхаються – з листочків.
2021-07-19 12:57:00
21
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Oleg Kotenko
Чудовий вірш!
Відповісти
2021-08-03 13:13:18
Подобається
Тетяна
@Oleg Kotenko Від щирого серця дякую!
Відповісти
2021-08-03 16:20:53
Подобається
Інші вірші поета
Вітер - вітерець У моїй малині Важке сучасне життя Білка біля мого дому
Інші поети
Romalian
@Romalian
Вікторія
@viktoriya_kiselova
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1875
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2450