Коханці?
Кохання? Простий танець....? Робота? Чи просто захоплення? (Це ми не дізнаємося , вони залишили це в таємниці) В темпі скаженому, в танці гарячому, Між партнерами палає вогонь. Пристрасть керує ними, До тіла від жару приливає кров гаряча ніби смола. Вона червоніє й трохи соромиться, Та захоплено і впевнено з викликом дивиться на нього, а по тілу не вимовно,скажено, бігають мурашки видаючи її слабкість . Він тримає її сильно й ніжно біля себе, Й на крок не випускає з рук своїх , Шепче їй ніжно , як сильно кохає, здається що й мить без неї не зможе прожити. Рукою легко волосся з шиї прибирає Цілує й крутить в танці, Так показує їй свою любов . Під драматичну мелодію скрипки Партнери покидають паркет, Їх розділяє декілька метрів, й різні погляди на життя. І в пам'яті залишиться ця ніч, Прекрасна й невимовно гарна, Й не один раз вони згадають в тишині нічній простий , звичайний для них танець .
2021-11-10 19:59:20
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Дени Верн
дуже романтично, гарні слова.❤💐
Відповісти
2021-11-11 04:13:39
Подобається
Tianna Mase_
@Дени Верн дякую ❤😉
Відповісти
2021-11-11 06:14:34
Подобається
Tianna Mase_
гарно дякую за коментар 🙃😊
Відповісти
2023-03-08 18:55:20
Подобається
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15610
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12526