Cogitationis poenam nemo patitur
Ніхто не несе покарання за думки. Ми всі народилися хворими... Я народився хворим. Моє альтер его, темна сторона, інша особистість, другий я, Не дає мені спокою  Кожного дня, кожної ночі, кожну мить, труїть мені життя, своїми занадто простими та дешевими, філософськими мотиваційними проповідями. Хто ти ? Вважаєш себе моїм месією? Помиляєшся... Я створив тебе, ти частина мене. Він Сміється з мене,  кличе жалюгідним, боягузом, слабаком. При кожній нагоді плює мені в обличчя й ударами рахує ребра: - один - ти слабкий; - два - занадто добрий;  - три - не думай так багато; - чотири - не дивись на них, їх не існує, забудь, відпусти ,є лише Я; Люди Боги  Історія  Релігія  Плітки  Де в цьому всьому хаосі загубився Я ? Життя... Легко... чи не так, говорити це все, повторювати як мантру, зранку і до ночі тримати це все у двох головах. Так... Зранку ти простий робітник, десь на не зрозумілий фабриці, сіра пляма, яку всі старанно хочуть прибрати, бо люди так сильно полюбляють красу, навіть живучи в Богом забутому сараї. Ми потребуємо краси та комфорту!  А хто ти вночі ? Розкажи... Не хочеш. А ми знаємо... добре знаємо Вночі, у гру вступає "другий Я" і ти відчуваєш себе богом і царем, всемогутньою магічною істотою, у своїй голові завдяки  уяві, ти створив світ з гарно прописаним сценарієм, де керуєш нікчемами в холодному кам'яному палаці який для тебе будували тисячі твоїх рабів, Вони слухають тебе, підкорюються, виконують всі твої примхи, лише є один нюанс, всі ці раби й замки, палаци, корона і ти з ідеальним тілом Аполлона. Це все не правда, сон,  Фільм який крутиться у твоїй голові - Ілюзія твого життя.
2023-03-01 16:41:49
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Tianna Mase_
дякую
Відповісти
2023-03-01 18:39:09
Подобається
Maria
Вірш атмосферний, як на мене пропитаний нічними роздумами та чаєм ☕
Відповісти
2023-03-08 10:05:48
1
Tianna Mase_
@Maria дякую, натхнення черпала з фільму "Бійцівський клуб"
Відповісти
2023-03-08 10:07:40
1
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1892
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3574