Cogitationis poenam nemo patitur
Ніхто не несе покарання за думки. Ми всі народилися хворими... Я народився хворим. Моє альтер его, темна сторона, інша особистість, другий я, Не дає мені спокою  Кожного дня, кожної ночі, кожну мить, труїть мені життя, своїми занадто простими та дешевими, філософськими мотиваційними проповідями. Хто ти ? Вважаєш себе моїм месією? Помиляєшся... Я створив тебе, ти частина мене. Він Сміється з мене,  кличе жалюгідним, боягузом, слабаком. При кожній нагоді плює мені в обличчя й ударами рахує ребра: - один - ти слабкий; - два - занадто добрий;  - три - не думай так багато; - чотири - не дивись на них, їх не існує, забудь, відпусти ,є лише Я; Люди Боги  Історія  Релігія  Плітки  Де в цьому всьому хаосі загубився Я ? Життя... Легко... чи не так, говорити це все, повторювати як мантру, зранку і до ночі тримати це все у двох головах. Так... Зранку ти простий робітник, десь на не зрозумілий фабриці, сіра пляма, яку всі старанно хочуть прибрати, бо люди так сильно полюбляють красу, навіть живучи в Богом забутому сараї. Ми потребуємо краси та комфорту!  А хто ти вночі ? Розкажи... Не хочеш. А ми знаємо... добре знаємо Вночі, у гру вступає "другий Я" і ти відчуваєш себе богом і царем, всемогутньою магічною істотою, у своїй голові завдяки  уяві, ти створив світ з гарно прописаним сценарієм, де керуєш нікчемами в холодному кам'яному палаці який для тебе будували тисячі твоїх рабів, Вони слухають тебе, підкорюються, виконують всі твої примхи, лише є один нюанс, всі ці раби й замки, палаци, корона і ти з ідеальним тілом Аполлона. Це все не правда, сон,  Фільм який крутиться у твоїй голові - Ілюзія твого життя.
2023-03-01 16:41:49
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Tianna Mase_
дякую
Відповісти
2023-03-01 18:39:09
Подобається
Maria
Вірш атмосферний, як на мене пропитаний нічними роздумами та чаєм ☕
Відповісти
2023-03-08 10:05:48
1
Tianna Mase_
@Maria дякую, натхнення черпала з фільму "Бійцівський клуб"
Відповісти
2023-03-08 10:07:40
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3210
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405