Колишня
Моє кохання я хворію , здається навіть помираю , або померла вже ( не знаю ) Скажи , що зараз відчуваєш ? Чи ще кохаєш як тоді ? Або вже і забув про мене, як про всіх інших ? Ти ліжко до іншої лягаєш ? (Так?) Невже в її обіймах ти себе краще почуваєш ? Чи ти кохав мене як їм говориш ? Чи брешеш їм як і мені ? \ ~~~~~~~~~~~~~~~\ Я брешу їм, і так щодня. І ця брехня мене з'їдає. Кохана ... Для себе правду я вже втратив, Я був з тобою просто так Присутністю своєю життя тобі труїв . Брехня, собі я брешу, себе я хочу обдурити, та не виходить. Невже це все ? Такий кінець ? Тебе ніколи не забуду. З серця не зможу викинути геть . Моє ти серце забирала і повертала його знов . Ти грала з ним в дитячі ігри, і роблячи мені на зле, ти дарувала йому радість і повертала до життя . Я пам'ятаю силует твій, який залишився в очах. Та серце болить й нестримно плаче. Та вже ніколи не пробачить , тієї гордості Собі . Воно чекало що пробачиш , та ти мовчала всі ці дні .
2021-10-14 17:02:21
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Прекрасний вірш🙂
Відповісти
2021-10-18 20:07:11
2
Tianna Mase_
@просто веселка дякую 🙃😁❤️
Відповісти
2023-01-19 13:51:49
1
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2623
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1880