Осіння лихаманка
Людина сіра і суха, в очах туман і трохи пилу. От би дощу... осіннього, хоча б на мить і загорнути плечі в теплий східний вітер. Якби напевне знала, що точно повернусь, в ту тиху гавань, безтурботну мить, То чи залишила на вулиці самотні ліхтарі що на одинці роздивлялись срібні зорі ? Дослухала б вечірній спів маленьких цвіркунів ? Та... чи вдихала б так жадібно п'янке тяжке повітря, наскрізь просякнуте згорілим жовтим листям. Чи йшла б по світу не дивлячись вперед, і несучи в торбині свіжий смуток, сховала б гостру правду в пахощах вечірнього саду, де моїм свідком став би старий сліпий місяць...
2023-09-18 17:47:31
4
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5040
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2079