Осіння лихаманка
Людина сіра і суха, в очах туман і трохи пилу. От би дощу... осіннього, хоча б на мить і загорнути плечі в теплий східний вітер. Якби напевне знала, що точно повернусь, в ту тиху гавань, безтурботну мить, То чи залишила на вулиці самотні ліхтарі що на одинці роздивлялись срібні зорі ? Дослухала б вечірній спів маленьких цвіркунів ? Та... чи вдихала б так жадібно п'янке тяжке повітря, наскрізь просякнуте згорілим жовтим листям. Чи йшла б по світу не дивлячись вперед, і несучи в торбині свіжий смуток, сховала б гостру правду в пахощах вечірнього саду, де моїм свідком став би старий сліпий місяць...
2023-09-18 17:47:31
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4892
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2502