Осіння лихаманка
Tianna Mase_
Людина сіра і суха, в очах туман і трохи пилу. От би дощу... осіннього, хоча б на мить і загорнути плечі в теплий східний вітер. Якби напевне знала, що точно повернусь, в ту тиху гавань, безтурботну мить, То чи залишила на вулиці самотні ліхтарі що на одинці роздивлялись срібні зорі ? Дослухала б вечірній спів маленьких цвіркунів ? Та... чи вдихала б так жадібно п'янке тяжке повітря, наскрізь просякнуте згорілим жовтим листям. Чи йшла б по світу не дивлячись вперед, і несучи в торбині свіжий смуток, сховала б гостру правду в пахощах вечірнього саду, де моїм свідком став би старий сліпий місяць...
2023-09-18 17:47:31
4
0
Інші вірші поета
Вихідний Коханці? Останній вечір Лютневі морози
Інші поети
Mary
@Marin_98
Юля Штука
@JuliShty4ka
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2620
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5594