Коли здається...
Коли здається, що то вже назавжди. Коли від біди сховатись немає куди. Серце тремтить і нікуди вже не піти. Ти згадай, як навесні співають птахи. Як до неба швидко злітають вони, На крилах несучі наші всі молитви. Коли здається що всі згасли надії, І у пеклі війни згоріли всі твої мрії. Згадай, як дзвінко сміються діти твої Сьогодні, завтра, і через всі ці роки Ми пам'ятати маємо тих, хто на небі. Хто душі свої лишили на цій війні. Коли здається, що слова непотрібні. Ти вір, що всесильні насправді вони. Проведуть нас крізь шлях цей важкий, Крізь біль по цій кров'ю вкритій землі. Врятують і тих, хто дітей ховав в укриттях. І напевне зможуть їх врятувати життя.
2023-11-01 17:25:50
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5509
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12017