Коли здається...
Коли здається, що то вже назавжди. Коли від біди сховатись немає куди. Серце тремтить і нікуди вже не піти. Ти згадай, як навесні співають птахи. Як до неба швидко злітають вони, На крилах несучі наші всі молитви. Коли здається що всі згасли надії, І у пеклі війни згоріли всі твої мрії. Згадай, як дзвінко сміються діти твої Сьогодні, завтра, і через всі ці роки Ми пам'ятати маємо тих, хто на небі. Хто душі свої лишили на цій війні. Коли здається, що слова непотрібні. Ти вір, що всесильні насправді вони. Проведуть нас крізь шлях цей важкий, Крізь біль по цій кров'ю вкритій землі. Врятують і тих, хто дітей ховав в укриттях. І напевне зможуть їх врятувати життя.
2023-11-01 17:25:50
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4349
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5303