Коли здається...
Коли здається, що то вже назавжди. Коли від біди сховатись немає куди. Серце тремтить і нікуди вже не піти. Ти згадай, як навесні співають птахи. Як до неба швидко злітають вони, На крилах несучі наші всі молитви. Коли здається що всі згасли надії, І у пеклі війни згоріли всі твої мрії. Згадай, як дзвінко сміються діти твої Сьогодні, завтра, і через всі ці роки Ми пам'ятати маємо тих, хто на небі. Хто душі свої лишили на цій війні. Коли здається, що слова непотрібні. Ти вір, що всесильні насправді вони. Проведуть нас крізь шлях цей важкий, Крізь біль по цій кров'ю вкритій землі. Врятують і тих, хто дітей ховав в укриттях. І напевне зможуть їх врятувати життя.
2023-11-01 17:25:50
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2379
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2683