Новини
Анна Топтун
Як же я боюсь читати новини. Від кожної вже здригаюсь світлини. Боюсь побачити матір біля могили, Яка на небо проводжає тіло дитини. Страшно чути про зруйновані мрії Та людей, які у підвалі днями сиділи, Поступового втрачали крихти надії До порятунку рахували хвилини. Боюсь жахливі ті читати новини, Де можу побачити сльози дівчини, Яка молиться Богу, кожної днини За мир і свободу на землі України, Де воїни світла на кордоні країни А янголи з неба даруюють їм сили Для боротьби за мир Батьківщини Та за пронизані свободою схили Топтун Анна, 26.04.23
2023-04-26 18:47:09
4
0
Інші вірші поета
Я люблю тебе, Україно! З часів Київської Русі Щастя в руках Поки в полі грім
Інші поети
Felicia Fire
@Felicia88504018_
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2410
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12534