Діти війни
Анна Топтун
Діти війни. Загиблі вони. Зруйновані душі посеред пітьми. Горе принесли криваві вітри. Жорстокі прийшли до нас вороги. Діти невинні в пеклі війни. Символ надії і нашої боротьби. Силу безмежну мають вони. Щиро на фронт воїнам пишуть листи. Діти війни не радіють весні І не співають більше щасливі пісні. Не бачили вони кольори восени, Які щодня повсюди навколо були. Діти невинні посеред пітьми, Жаху і болю цієї страшної війни, Втративши домівки свої у воді, Відчули горе і біль ще такі молоді.
2023-07-28 04:34:05
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
😭😭😭 Це занадто сильно і сумно.
Відповісти
2023-07-28 06:01:51
1
Анна Топтун
@Сандра Мей нажаль зараз по-іншому ніяк не виходить
Відповісти
2023-07-28 06:03:16
1
Інші вірші поета
Я люблю тебе, Україно! Щастя в руках Спитаєш і скажу Проклята зима
Інші поети
marry_sa
@marry_sa
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12304
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5644