Надія
День за днем. За роком рік. Так минув, здається, цілий вік. Щодня стихає той блаженний спів. Надії паросток, що так любив. Надія, мов дівчина та молода. Знесилила її біда, але вона жива. Пливе, несеться крізь моря. Міцна на ній тепер броня. Вона пливе вселяє віру у серця Там, де щодня здригається земля. Там, де кров'ю залиті всі поля. Там, де плачуть навіть небеса. За тих, кого вже покинула душа І їх нестерпний біль несе сльоза. Неможливо передати у словах, Коли живих не лишилось у домах.
2024-07-29 17:11:21
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2792
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
5846