Поки в полі грім
Анна Топтун
Поки в полі грім. Боже будь із ним, Поки серце б'ється, хай він не здається Хай співає він. Хай співає гімн. Встане Україна і йóму посміхнеться. Поки в полі він там, де сніг і буревій. Там, де чує бій просто звідусіль. Там, де немає він тих спокійних снів І навкруги лунає побратимів біль Боже я прошу просто будь із ним Там, де він в бою захищає дім. Просто будь із ним поки в полі бій, Щоб почути зміг переможний дзвін. Боже будь із ним, щоб побачив він, Як йдуть вороги з нашої землі. Вклониться йому ненька Україна. Розцвіте на світі наша Батьківщина.
2023-12-02 17:39:57
5
0
Інші вірші поета
Що воно таке оте кохання? Я стану.. Тривога Пекло на землі
Інші поети
HAZEL GRACE
@just_another_someone
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4782
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12311