Посміхнусь
Я втомлена, очі застилила пилина Не бачу куди іду, куди веде мене життя Та іноді болить моя поранена душа І все ж, з надією йду до майбуття Коли за вікном прокидається весна І чую спів птахів чарівний і гучний А вітерець лагідно торкається лиця Бачу, цей світ безмежний і простий Цей світ, є перехрестям тисячі доріг Він змінюється кожен день і рік Коли йде дощ та сиплеться сніг І люди юрбою біжать з усіх сторін Проте, я більше вже не боюсь Ти ж знаєш, знаєш - я не здаюсь В минуле вже ніколи не повернусь Я до нього звернусь і посміхнусь
2021-03-22 18:28:00
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2353
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3587