Посміхнусь
Я втомлена, очі застилила пилина Не бачу куди іду, куди веде мене життя Та іноді болить моя поранена душа І все ж, з надією йду до майбуття Коли за вікном прокидається весна І чую спів птахів чарівний і гучний А вітерець лагідно торкається лиця Бачу, цей світ безмежний і простий Цей світ, є перехрестям тисячі доріг Він змінюється кожен день і рік Коли йде дощ та сиплеться сніг І люди юрбою біжать з усіх сторін Проте, я більше вже не боюсь Ти ж знаєш, знаєш - я не здаюсь В минуле вже ніколи не повернусь Я до нього звернусь і посміхнусь
2021-03-22 18:28:00
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2378
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13181