Школи зруйновані стіни
Ось стоять школи зруйновані стіни І діти букети несуть до могили. Плаче стоїть молода там дівчина Біля того, чия душа вже злетіла. Кудись далеко забрали її небеса Шукати там спокою і нового життя. Душа не напише простого листа, Жодного не зробить більше дзвінка. Молитва вже не врятує невинне дитя, Яке прийняла до себе холодна земля. Не піде до школи. Її більше нема. Ні дощ, ні сніг не побачить душа. Час зупинився для неї, пішов в забуття. Згорьована мати немає сенсу життя, Бо десь там лежить маленьке дитя, Яке жорстоко забрала вранці війна.
2024-09-10 15:11:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4678
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1599