Сльози дитини
Анна Топтун
Біля хати плакала дитина Зруйновані стіни, очі невинні. В тих сльозах стільки лиха, А слова її як в дорослої сильні. - Час такий зараз і сліз не спинити. Горе прийшло. Але я знаю і вірю, Що скоро побачу як будуть судити Тих, хто хотів зруйнувати надію. Тих хто казав, що їх вже не спинити Три дні і ніколи не буде вже України В ночі вони нам встромили кинжал І цілу країну велику загнали в підвал. Час мине. Дім свій я відбудую Але цього страху, цього болю Та скільки вони вилили бруду Я знаю, ніколи я вже не забуду. Казав той маленький хлопчина Що біля хати ридав безупину Щиро до Бога промовляла дитина В цю страшну та лиху годину
2023-03-03 18:51:13
5
0
Інші вірші поета
Век технологий Кат Подаруй нам Господи життя Символи болю
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12257
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11261