Душі
Тихий шепіт швидко стих, І на землі немає більше тих, Хто ходив, співав і так любив. Щастя дарував і просто жив. Душі відірвались назавжди, Туди де з-під ніг пішла земля, І не можна було вже уникнути біди, Бо душі вже свої покинули тіла. В полях, де назад немає вороття. Назавжди тут для них тепер зима. В героїв цих війна забрала їх життя. Полетять туди, де нічого вже нема. Там, де випалена в попіл їх душа. Тих, кого з нами більше вже нема. І на світлині посмішка така жива. Там, де до землі пішла вже їх труна
2023-07-09 13:57:56
5
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3279
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2273