Сліпі

crazy sugar

Хтось каже, що ніколи не брехав. Весь такий білий, світлий і пухнастий. Ніколи і гіркого не сказав, Бо він весь такий добрий і прекрасний. А люди бачать ті гнилі серця, Що в інших людях марно процвітають. Махнуть рукою: "Ах, це все зима, І через це у душах холодає." А хтось не вірить солодкому слову, Що мило наш пухнастий говорив. А він піде і скаже: "Той поганець Не вірить, проганя мене. А я ж такий, такий прекрасний!" Ага, а за вікном то, певно, мед іде. А йому вірять, те солодке слово Правдивіше, ніж правди смак Вам гірко? Дивно, я гадала Що вам життя своє хороше... А схоже, аж ніяк. Що ж, укотре розуміє кожен, Потонемо у власній ми брехні. Ніхто не слухає людей, не каже правди, А люди всі навколо... Всі сліпі.

2020-11-13 20:51:50

Інші вірші поета

Загадкові ноти Поза світом З неба Чекай

Інші поети

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Tigerclawandtigertail

@tigerclawandtigertail

Вер Веріґо

@ververigo

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

16247

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11669