Голос
Чомусь, як закриваю очі мені стає спокійно. Як закриваю очі, лиш бачу місто-мрію, І відчуваю запах тієї он кав'ярні, І відчуваю подих уже старої зали. Немає тут нікого, нема страшного ока, Що гляне тобі в спину і скаже, що не горда. Немає тут нікого... І тебе теж немає. Немає... Дивно, а голос твій лунає Хіба ж не твій? Та хай, я відчуваю місто. Тут так спокійно, тихо, нема людей, не тісно... Тут, хоч примарна, але прекрасна воля, Така далека і близька, така чужа й знайома А голос все луна... і обійма за плечі, Такий приємний, рідний і каже мудрі речі. Ти йди, я ж тебе тут чекати завжди буду, Бо серце все сміється і каже: "Не забуду". Ти йди, а я не зникну, місто не відпустить, Бо повернутись знову мене воно примусить. Так дивно, навкруг тиша, а голос твій лунає... Так дивно, обійма за плечі, хоча тебе немає...
2020-12-22 17:01:42
6
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12421
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2534