Голос
Чомусь, як закриваю очі мені стає спокійно. Як закриваю очі, лиш бачу місто-мрію, І відчуваю запах тієї он кав'ярні, І відчуваю подих уже старої зали. Немає тут нікого, нема страшного ока, Що гляне тобі в спину і скаже, що не горда. Немає тут нікого... І тебе теж немає. Немає... Дивно, а голос твій лунає Хіба ж не твій? Та хай, я відчуваю місто. Тут так спокійно, тихо, нема людей, не тісно... Тут, хоч примарна, але прекрасна воля, Така далека і близька, така чужа й знайома А голос все луна... і обійма за плечі, Такий приємний, рідний і каже мудрі речі. Ти йди, я ж тебе тут чекати завжди буду, Бо серце все сміється і каже: "Не забуду". Ти йди, а я не зникну, місто не відпустить, Бо повернутись знову мене воно примусить. Так дивно, навкруг тиша, а голос твій лунає... Так дивно, обійма за плечі, хоча тебе немає...
2020-12-22 17:01:42
6
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2370
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1494