Червона
Червона сукня розвівалася на вітрі,
А очі споглядали далечінь.
Вони були, як кольори в палітрі,
І в них світились сотні мерехтінь.
Червона сукня була з нею завжди,
Червоний колір був міцніший всіх.
Червоний нАпій, голосно співавши,
Зафарбував в червоний білий сніг.
Червоний був її кольором крові.
Червоний був такий, як колись він.
Такий, що вірний був лише собі і мові
Ну а вона... Вона для нього просто тінь.
Червона склянка прикрашала руку.
Вона з усмішкою ішла подалі в світ,
Вона не хоче більше бачити ту муку,
Червону, як у серці з крові лід.
Бо всі поети такі дивні завжди,
Такі, що вірні лиш віршам своїм.
Ну а вона... Червона сукня тут назавжди,
Червона склянка прикрашала руку їм...
2020-11-29 17:06:01
9
0