Червона
crazy sugar
Червона сукня розвівалася на вітрі, А очі споглядали далечінь. Вони були, як кольори в палітрі, І в них світились сотні мерехтінь. Червона сукня була з нею завжди, Червоний колір був міцніший всіх. Червоний нАпій, голосно співавши, Зафарбував в червоний білий сніг. Червоний був її кольором крові. Червоний був такий, як колись він. Такий, що вірний був лише собі і мові Ну а вона... Вона для нього просто тінь. Червона склянка прикрашала руку. Вона з усмішкою ішла подалі в світ, Вона не хоче більше бачити ту муку, Червону, як у серці з крові лід. Бо всі поети такі дивні завжди, Такі, що вірні лиш віршам своїм. Ну а вона... Червона сукня тут назавжди, Червона склянка прикрашала руку їм...
2020-11-29 17:06:01
9
0
Інші вірші поета
Від першого до останнього З неба Сліпі Полум'я
Інші поети
11:11
@light_blue
Marta_Zeppelin
@Marta_Zeppelin
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2474
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12660