Сміх
Я б намалювала тобі світ безмежний І розказала б про життя зірок, Та, певно, завжди знайдеться хтось перший, Хто розповів тобі вже про життя річок. Я малювала б тОбі як тут світить сонце, І як його проміння грає з майбуттям, Та, певно, тобі краще це побачить у віконце, Бо ти, чомусь, як завжди сам та сам. Я привітала б тебе з Новим роком, друже, І розказала б, який яскравий білий сніг, Та ти лиш ввімкнеш музику в кімнаті дужче, А я все слухатиму твій щирий і безмежний сміх.
2021-01-01 09:27:19
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Vivian Rose
Даже гарно! 👏👏👏👏
Відповісти
2021-01-01 15:49:39
Подобається
crazy sugar
@Vivian Rose Дякую)))
Відповісти
2021-01-01 16:16:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12272
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4726