Сміх
Я б намалювала тобі світ безмежний І розказала б про життя зірок, Та, певно, завжди знайдеться хтось перший, Хто розповів тобі вже про життя річок. Я малювала б тОбі як тут світить сонце, І як його проміння грає з майбуттям, Та, певно, тобі краще це побачить у віконце, Бо ти, чомусь, як завжди сам та сам. Я привітала б тебе з Новим роком, друже, І розказала б, який яскравий білий сніг, Та ти лиш ввімкнеш музику в кімнаті дужче, А я все слухатиму твій щирий і безмежний сміх.
2021-01-01 09:27:19
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Vivian Rose
Даже гарно! 👏👏👏👏
Відповісти
2021-01-01 15:49:39
Подобається
crazy sugar
@Vivian Rose Дякую)))
Відповісти
2021-01-01 16:16:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2043
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2776