Тереза ще хвилину стояла перед дверима. Врешті-решт, зайшовши в кімнату, дівчина побачила розкішні апартаменти, не менше. Це були саме апартаменти, адже спальня була просто розкішна: шралери сірого кольору з візерунками, величезне ліжко з металевими кованими бильцями, біла постіль, на вікнах важкі сірі фіранки, також в кімнаті стояла величезна шафа із червоного дерева і невеликий столик, між столиком і ліжком стояло розкішне крісло з високою спинкою і м'яким темно червоним сидінням. В одній із стін Тереза помітила двері, також із червоного дерева. Як виявилося, це була ванна кімната. Вона була неменш розкішною ніж спальня. Стіни білосніжні, і такіж білосніжні рушники.

Тереза була розгублена, вона зовсім не знала що робити, але наступала ніч, втома брала своє. Дівчина прийняла душ. Замотавшись великим банним рушником, сіла випити гарячого чаю. Очі раз повз раз заплющувалися і через декілька хвилин вона заснула. Тереза міцно заснула на декількп годин. А далі: над дівчиною нависає чиясь дужа, однозначно чоловіча постать. В середині усе зжимається. Крик от- от вирветься з горла. Неочікувано із-за спини чоловіка вириваються величезні крила і огортають дівчину з голови до ніг. Тереза кричить до болю у горлі…

Раптом, дівчина прокидається від того, що хтось намагається її розбудити. Тереза, сидячи на ліжку, намагається зрозуміти що відбувається. Потроху приходить розуміння того, що це був лише сон. Серце скажено стукає в грудях. Здається, от-от вистрибне… Очі бігають покімнаті, нічого не розуміючи. Досі вона дивилася прямо перд собою, але тепер її зір вловив слабе світло свічки, що ймовірно стоїть на тому самому невеликому столику біля крісла. Тереза повільно повернула голову в сторону, де горіло світло. Те що вона побачила її неабияк здивувало: на столі дійсно стояла свіча, а в кріслі сидів Володар. Тереза різко натягнула на себе ковдру. Чоловік спокійно спостерігав за дівчиною, та не зважаючи на спокій, в очах його була якась тривога.

Тереза занепокоїлась:

— Що тут відбувається?

— Ти кричала, тому я прийшов… — коротко пояснив чоловік

— Дякую, все нормально. — їй, чомусь, було не по собі — може Ви підете спати, адже я в повному порядку?

— Я б не був таким впевненим в тому, що ти в повному порядку. — він серйозно замислився.

— Чому ні?

— Ти кричала у сні. Так?

— Так — підтвердила дівчину

— Значить, тобі щось наснилося. Так?

—Так. — з знову підтвердила його слова дівчина.

— А тепер, я тобі поясню — він дивився прямо в очі і від цього кров у залах холола — ні янголам, ні демонам не сняться звичайні сни.

— Зовсім?— ледь чутно перепитала Тереза

— Зовсім — як завжди спокійно і впевнено підтвердив Володар.

Дівчина замислилась. Стало трохи моторошно.

— Якщо це не сон, то що?

— Кожен сон – це видіння, попередження… розумієш?

Тереза нічого не відповіла, лише кивнула головою, даючи зрозуміти, що їй все ясно. Вона замислено сиділа на ліжку, розміоковуючи про значення сша. Володар теж спокійно продовжував сидіти поруч у кріслі.

Неочікувано запитав:

— Що ти бачила? — голос його звучав так неначе Тереза зобов'язана розповісти все до найдрібніших деталей.

— Чому я маю звітувати перед Вами?! — показала характер дівчина.

— Невже ти не можеш просто все розповісти?!— Володар почав гніватися

Терезу дуже обурювало таке ставлення до неї:

— Якщо Ви думаєте, що я буду у всьому підчинятися, то Ви помиляєтеся! Чому Ви поводитеся так, неначе я Ваша річ?! І якщо Вам цікаво знати, то я скажу, що в мене немає бажання перебувати тут. Більше того, мені огидно знаходитися з Вами під одним дахом! При першій же можливості я піду геть! — Тереза відчувала, що от-от по щоках потечуть сльози, але вона з гідністю відстояла свою думку.

Врешті-решт, по закінченню своєї промови дівчина помітила, що на обличчі чоловіка від злості аж вени повиступали. Їй стало страшно, але вона трималася і не подавала виду. Сиділа перед ним, гордо випрямивши спину, і не дивлячись в очі, тобто… в очі йому вона дивилася поки гаряче кричала про своє незадоволення, а тепер дивитися Володареві в очі було лячно.

І він з відповіддю не забарився, і почав він одразу з крику:

— Невже ти вважаєш, що можеш так зі мною розмовляти?! Ніхто, чуєш, ніхто зі мною так не розмовляв, не розмовляє і розмовляти не буде!!! Я вперше за сотни роков спустився униз, і ніхто не смів турбувати мене, і тим більше, повчати! А ти так просто сидиш тут і говориш мені усе що заманеться?! Ти не маєш на це права. І ти маєш бути мені вдячною за те, що я забрав тебе із собою, а не залишив померати там унизу! Бо без крил там ніхто не вижив би! Тим паче ти! А тепер ти погрожуєш підти звідси при першій можливості?! Ти – безкриле непорозуміння, ти не в силах зробити в цьому світі бодай щось… — його голос перетворився на зловісний шепіт — і ти житимеш тут стільки, скільки буде потрібно… — секунду він з ненавистю дивився на дівчину, а тоді запитав — зрозуміло?

Дівчина нічого не відповіла. Вона продовжувала сидіти з гордо піднятою головою. Тереза щосили стискала зуби, щоб сльоза не потекла по її щоці.

Нарешті він вийшов, голосно гупнувши важкими дверима. А дівчина впала обличчям в подушку і тихо проплака до самого ранку.