Неквапливо Їжачок
по знайомій біг стежинці
у своїй зручній
колючій
і охайній одежинці.
Про уважність,
обережність
і обачність пригадав.
І за звичкою,
обабіч бистрооко поглядав.
Ліс зігрівся, пробудився,
життя звичне розпочав.
І, поглиблюючись в хащі,
Іжачок приємні зміни
все чіткіше помічав.
Там, в густій траві зеленій
жвава ящірка сховалась.
Там, у теплому ставочку
жабки з кваканням купались.
Там, під листячком торішнім
мишка рила собі нірку.
А на потрухлому пеньочку
хробачок виліз із дірки.
Опинившись в темнім Лісі
без стежинок і доріг,
впевнено наш мандрівник
до своєї хатки біг.
Чув, як його друг рудий,
пробиваючись крізь поріс,
вайлувато лопотів.
Бешкетуючи,
навмисно,
сухим листям шарудів.
Та, раптово,
біля хатки, зупинився Їжачок.
Захищаючись, згортався
клубочком з гострих голочок.
Відчув запах небезпеки,
який сплутати б не зміг.
Недалеко від хатинки
старий Лис його стеріг.
Досвідчений хитрун вважав,
що дуже вдало скористався
новиною про малого,
який додому повертався.
Біля хатки Їжачка
Лис у засідці вмостився,
своїм хвостом пухнастим вкрився,
посміхаючись, дрімав.
І з задоволенням в дрімоті
легку здобич уявляв.
Аж тут з кущів,
з тихим гарчання,
догори задравши ніс,
Рудий
(зовсім не кумедний)
йшов упевнено до сховку,
де причаївся старий Лис...
Розгорнувся Їжачок.
Не встиг, навіть здивуватись,
як почув, що біля хатки,
почало щось відбуватись.
Сердите гавкання,
скавчання.
І з переляку, старий Лис,
повз Їжачка, стрімко пробігши,
ледь свій обдертий хвіст уніс.
До Їжачка ж,
що Лису вслід спантеличено дивився,
підбіг Мисливський Рудий Ніс,
махнув радісно хвостом,
і поруч стомлено усівся.
А на дереві, вгорі,
кмітлива Білочка сиділа.
Побачивши, як Лис втікав,
всміхаючись, зацокотіла.
Руденьким хвостиком махнула.
З гілки на гілку зітрибнула.
І в лісі свіжу новину
дізналися усі навкруг:
у Їжачка,
що повернувся
є сміливий справжній друг. 🤗
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку