Якось, напівсонним ранком,
чийсь цікавий Рудий Ніс
до Їжачка, що ще дрімав,
потихеньку,
неквапливо
обережненько підліз.
У Їжачка в ранковій тиші
ледь розплющилися очка.
Малюк потягувався сонно
у зручненькому куточку.
Та, помітивши Рудого,
хотів вже в голочки сховатись.
Їжачок не встиг злякатись,
як цікавий Рудий Ніс
відстрибнув.
Кудись подбіг.
І малому Їжачку свою іграшку приніс.
Не міг знати Рудий Ніс:
Їжачок, що в лісі виріс,
ніколи іграшок не мав.
І зараз за Рудим грайливим
здивовано спостерігав.
Намагався зрозуміти
і знайти, хоч якийсь сенс
у руханці,
що влаштував той невгамовний рудий пес.
А пояснення - просте.
Добрий і смішний Рудий
новому мешканцю оселі
щиро, від душі зрадів.
По-собачому вітав,
запрошував його пограти.
Втішався, що була нагода
із ним потоваришувати.
Так веселі дні й минали.
Їжачок, після обіду,
тільки вмоститься поспати...
...невгамовний пес вбігає,
не припиняючи стрибати,
хекати або скавчати.
З усією щирістю хоче показати,
що ані хвилиночки
не дасть другу сумувати.
Потроху Їжачок звикав.
Рукам дбайливим довіряв.
І не розсердився, коли
його взяли і понесли...
Надійний друг - потішний песик,
підстрибуючи поруч біг.
І розваг із Їжачком
дочекатися не міг.
У травичці серед квітів
Їжачок наш опинився.
Споглядав,
як рудий песик поряд бігав,
веселився.
За метеликом погнався.
На равлика задивився.
Підстрибнув до Їжачка.
І, нарешті, зупинився.
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку