Поміж квітів і дерев
вилася стежка у садочку
і в густій траві ховалась
у близенькому лісочку.
Їжачок, тільки,
зручненько
в своєму кошику вмостився,
як поміж дерев високих
в густому Лісі опинився.
І, відчувши запах лісу,
зрадів
маленький мандрівник.
Бо то була його домівка,
довкружжя, до якого звик.
А його друг,
веселий песик,
непосидючий Рудий Ніс
взапалі бігав навкруги,
обстежуючи густий ліс.
Не помітив Їжачок.
І пес уявлення не мав,
що хтось
жвавий і кмітливий
за ними зверху споглядав,
все помічав,
спостерігав.
То - спритна Білочка пухнаста
за стовбур цупко зачепилась
і крізь зелене листячко
на них згори дивилась.
Та, впізнавши їжачка,
з шорсткого дерева спустилась.
(Товаришувала Білочка
із тихим Їжачком,
хоч, в лісі він тримався,
завжди, одиначком.)
Та, коли почула гавкіт,
що дзвінко пролунав віддалі,
знов заскочила на стовбур
і трималася подалі.
Побачила,
як рудий песик
весело до Їжачка підбіг,
пострибав навколо нього
і поруч з Їжачком приліг.
Незвичній дружбі Білочка
дуже здивувалась.
Хутко видерлась нагору
і в зелені гілок сховалась.
Лісом, по верхівках
Білочка стрибала.
І останню новину
усім розповідала.
Про те, що люди
Їжачка до лісу повернули...
... а повідомити про друга Їжачка,
забула. 😉
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку