Науку мешкання у лісі
сумлінно Їжачок вивчав.
Де й як знайти смачне й поживне
малюк вже дуже добре знав.
Та те знання сенсу не має,
коли відома й звична їжа
не повзає і не плигає.
В ставку - не квакання, а тиша.
Хробаки і слимаки ще
в теплих нірках досинають
і прокидатись в прохолоді
(хоч і весняній)
не бажають.
Та наш кмітливий Їжачок
не збиравсь голодувати.
Як збагатити раціон,
у сусідів думав взнати.
За горбочком причаївся
і побачив, як наївся
Зайчик
свіжої трави.
З ліщини відірвав кори.
З насолодою жував...
Перекусивши - устрибав.
І зголоднілий Їжачок
смикнув й собі трави пучок.
Пожував.
Трава-травою.
Скінчилась спроба гикавкою.
Кори ліщини гіркота -
також, сумнівна смакота.
Шишкар з ялинки впустив шишку.
Шишка та розкрита трішки.
Насіннячко (мабуть) смачненьке...
не зміг дістати Їжачок.
Бо об шишку ту колючу
тільки пошкрябав язичок.
Поряд, на дубочку Дятел
ритми жваво вибивав
по стовбуру.
З попід кори,
гостреньким дзьобом з дірочок
жуків смачненьких діставав.
Та тільки Їжачок себе
на місці Дятла уявив...,
згадав про шишку, бо його
обдертий язичок занив.
Почувши хрокання та тупіт,
заскОро Їжачок відбіг.
І величезний Кабан дикий
примчав до дуба з усіх ніг.
Землю і листя в усі боки
Кабан рилом розкидав.
Жолуді і корінці
зосереджено шукав.
Подивись на Кабана
зголоднілий Їжачок.
Зітхнув. Навколо озирнувся.
І побіг далі у лісок.
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку