Живе у лісі Їжачок.
Тепер він - не одиначок.
Багато в лісі друзів має.
І про свої пригоди їм
цікавинки розповідає.
Про те, що варто пам'ятати:
якщо взимку звикли спати,
то не треба поспішати
носик з нірки вистромляти.
Бо в березневі холоди
в лісі їжу не знайти.
Про те, що він напевно знає:
кожен свій смаколик має.
Навіть, серед лісових
добрих знайомих і друзяк
на смаки і кольори
товариш буде не усяк.
Розповідає про автівку.
Про дивну кам'янисту стежку.
І як буває небезпечно
домівки перетнути межку.
Як тануть у смітті і бруді
марні мрії-сподівання,
перетворюючись в прикре
несмачне розчарування.
Розповідає про безвихідь:
коли не знав де заховатись,
і злякавшись, міркував,
як від халепи врятуватись.
Коли ж про доброту людську
історія розпочинається,
у слухачів пухнастих
вушка на мАківці підіймаються.
Уважно дивляться усі,
до цікавинок охочі,
на Їжачка.
Зі здивування
широко розкривши очі.
Пам'ятає про турботу
вдячний людям Їжачок.
І частенько прибігає до них
у затишний садочок.
Сумлінно, пильно, як господар
кожну рослинку оглядає.
Від ненажерних слимачків
полуничку захищає.
Знахабнілих мишенят
випроваджує із саду.
І тішиться,
коли у нього в господарстві -
все до ладу.
Знає Їжачок:
про нього пам'ятають і чекають.
Люди в мисочці,
на стежці,
пригощання залишають.
А рудий веселий пес,
як зустріне у садочку
Їжачка,
гуляє з ним між дерев,
у холодочку,
поки друг його колючий
шурхотливо по стежинці попрямує
до лісочку.
Знає песик,
що безпечно Їжачок живе удома,
бо його рудному носу
усі запахи у лісі
вже давно добре відомі. 😉
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку