Почуття
Марія
Малюю узори на вологому кафелі, Вода у ванній давно охолола. Пустим поглядом смостерігатиму, За тим як краплі конденсатом стікатимуть. З крану крапатимуть секунди, Відмірятимуть для мене час, Ще одна, або десять і я зможу, А поки ще раз у холодну воду. Дивитимусь на стелю крізь товщу води, Вона розпливатиметься, як і я, не в змозі піти. Під водою сховаю сльози, Цікаво, наскільки вже солона вода? Випущу знов пузирі з рота, Подивлюсь на те як вода їх підійма. Винирнула. Знов не змогла... Випльовую на підлогу холодну, солонувату воду. І знову дивитимусь як крапає з крану вода. Знову малюю зморщеними пальцями, Ще одна плитка на стіні в узорах, Довелося привстати, місце скінчилося. Кап, кап, кап... Може кран плаче бо тужить за мною? Кап, кап, кап... А може я плачу, бо мені сумно через нього? Досить. Спробую встати. Вода по тілу збіга, холод у власний рушнмк загорта, Порівняно з повітрям, у ванній тепла вода... То може б вернутись туда? Лягаю у ванну із думкою, що так не можна, Відкрию злив щоб вода утекла, Як піде вона, піду і я. Знову дивлюся як крапає з крану вода. Кап, кап, кап... У чому я винна? Кап, кап, кап... Де помилилась? Кап, кап, кап... Не там звернула? Кап, кап, кап... Де моє щастя? Вода утекла, треба вставати. Краплі давно відбивають ритм по ванній, А я так само крізь них дивлюсь. Закрила злив, відкрила кран. Може якщо він всю воду випустить, перестане плакати? Поступово у ванній набиралась вода.
2022-10-22 07:12:31
5
0
Інші вірші поета
Температура самотності Те з чого ми створені Я би сказала що не вмію кохати Мої думки твоїм голосом
Інші поети
Veilka
@Docthespacerock
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2372
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4782