Почуття
Малюю узори на вологому кафелі,
Вода у ванній давно охолола.
Пустим поглядом смостерігатиму,
За тим як краплі конденсатом стікатимуть.
З крану крапатимуть секунди,
Відмірятимуть для мене час,
Ще одна, або десять і я зможу,
А поки ще раз у холодну воду.
Дивитимусь на стелю крізь товщу води,
Вона розпливатиметься, як і я, не в змозі піти.
Під водою сховаю сльози,
Цікаво, наскільки вже солона вода?
Випущу знов пузирі з рота,
Подивлюсь на те як вода їх підійма.
Винирнула. Знов не змогла...
Випльовую на підлогу холодну, солонувату воду.
І знову дивитимусь як крапає з крану вода.
Знову малюю зморщеними пальцями,
Ще одна плитка на стіні в узорах,
Довелося привстати, місце скінчилося.
Кап, кап, кап... Може кран плаче бо тужить за мною?
Кап, кап, кап... А може я плачу, бо мені сумно через нього?
Досить. Спробую встати.
Вода по тілу збіга, холод у власний рушнмк загорта,
Порівняно з повітрям, у ванній тепла вода...
То може б вернутись туда?
Лягаю у ванну із думкою, що так не можна,
Відкрию злив щоб вода утекла,
Як піде вона, піду і я.
Знову дивлюся як крапає з крану вода.
Кап, кап, кап... У чому я винна?
Кап, кап, кап... Де помилилась?
Кап, кап, кап... Не там звернула?
Кап, кап, кап... Де моє щастя?
Вода утекла, треба вставати.
Краплі давно відбивають ритм по ванній,
А я так само крізь них дивлюсь.
Закрила злив, відкрила кран.
Може якщо він всю воду випустить, перестане плакати?
Поступово у ванній набиралась вода.
2022-10-22 07:12:31
5
0