Температура самотності
Хтось колись сказав мені, Що руки у самотніх завжди холодні, Ніби їх не гріють сонця промені, І мерзнуть вони навіть у теплі дні. Що замерзають без тепла, Якого може дати тільки той, чи та, Кого забувають, або ще не зна. Говорять, у людей з холодними руками гаряче серце. Напевно то тому, що все своє тепло вони в собі тримають. Не діляться ні з ким, і маючи всередині вогонь, Вони все ж таки замерзають. Ті, хто насправді самотні давно вже не мерзнуть, Вони гріють себе своїм власним теплом, Бо не вірять, що комусь іншому воно б потрібне було. Їх руки гарячі і взимку, і в дощ. Вони ними плавлять метал і скло, І восени не носять теплих пальто. Настільки давно вже існують самі, Що навчились справлятись зі всім на самоті. У насправді самотніх - крижане серце, Воно не кохає і давно, мабуть, не б'ється, Таке воно крихке те холодне серце, Що здається торкнешся його і розіб'ється. Постійний жар і лихоманка - симптоми хворої душі. Морозить коли 37,7 , а вже під 40 - жарко. Клінічний випадок життя на самоті.
2022-10-23 19:12:17
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Чудово виражено думку. І як на мене ідея твору дуже цікава👍
Відповісти
2022-10-25 16:44:51
1
Марія
Відповісти
2022-10-25 16:56:53
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8364
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1985