Температура самотності
Хтось колись сказав мені, Що руки у самотніх завжди холодні, Ніби їх не гріють сонця промені, І мерзнуть вони навіть у теплі дні. Що замерзають без тепла, Якого може дати тільки той, чи та, Кого забувають, або ще не зна. Говорять, у людей з холодними руками гаряче серце. Напевно то тому, що все своє тепло вони в собі тримають. Не діляться ні з ким, і маючи всередині вогонь, Вони все ж таки замерзають. Ті, хто насправді самотні давно вже не мерзнуть, Вони гріють себе своїм власним теплом, Бо не вірять, що комусь іншому воно б потрібне було. Їх руки гарячі і взимку, і в дощ. Вони ними плавлять метал і скло, І восени не носять теплих пальто. Настільки давно вже існують самі, Що навчились справлятись зі всім на самоті. У насправді самотніх - крижане серце, Воно не кохає і давно, мабуть, не б'ється, Таке воно крихке те холодне серце, Що здається торкнешся його і розіб'ється. Постійний жар і лихоманка - симптоми хворої душі. Морозить коли 37,7 , а вже під 40 - жарко. Клінічний випадок життя на самоті.
2022-10-23 19:12:17
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Чудово виражено думку. І як на мене ідея твору дуже цікава👍
Відповісти
2022-10-25 16:44:51
1
Марія
Відповісти
2022-10-25 16:56:53
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12498
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4094