Байдужість
Все починається з нуля, Великого та жирного. Життя перемеле все, У своєму млині. Все міцно стисне, У своїх руках. Та ти друже мусиш Міцно триматися на хвилі, Інакше просто згинеш. Не брихатиму, Ти все відчуєш на собі: Любов, Спокусу, Зраду і довіру. Та ми з тобою сестрами залишимся до віку. Вінок хтось покладе обом на камінні. А може плюне хтось? Та чи заслужили більшого? А ось життя минає, І день за днем лискти Рука календарня зриває. Рветься душа до бою останнього, А тіло молить про спокій. Не спи, не стій. Байдужість до життя Не прощається ні ким. Ні Богом Ні людьми.
2018-05-30 23:13:16
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вікторія Прохоренко
))))
Відповісти
2021-04-12 13:06:37
Подобається
Сандра Мей
"Інакше просто згинаш" ( Ви мені вибачте якщо я вас образила. Я й сама помилки роблю)
Відповісти
2021-04-13 04:50:08
Подобається
Вікторія Прохоренко
Дякую
Відповісти
2021-04-13 10:31:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4928
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4861