Байдужість
Вікторія Прохоренко
Все починається з нуля, Великого та жирного. Життя перемеле все, У своєму млині. Все міцно стисне, У своїх руках. Та ти друже мусиш Міцно триматися на хвилі, Інакше просто згинеш. Не брихатиму, Ти все відчуєш на собі: Любов, Спокусу, Зраду і довіру. Та ми з тобою сестрами залишимся до віку. Вінок хтось покладе обом на камінні. А може плюне хтось? Та чи заслужили більшого? А ось життя минає, І день за днем лискти Рука календарня зриває. Рветься душа до бою останнього, А тіло молить про спокій. Не спи, не стій. Байдужість до життя Не прощається ні ким. Ні Богом Ні людьми.
2018-05-30 23:13:16
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вікторія Прохоренко
))))
Відповісти
2021-04-12 13:06:37
Подобається
Сандра Мей
"Інакше просто згинаш" ( Ви мені вибачте якщо я вас образила. Я й сама помилки роблю)
Відповісти
2021-04-13 04:50:08
Подобається
Вікторія Прохоренко
Дякую
Відповісти
2021-04-13 10:31:52
Подобається
Інші вірші поета
Чому Коли... ○А я кохатиму так само Врятуй мене від темряви (2 варіант)
Інші поети
Angel Angel
@arayhel
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2859
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4883