Дівчина
Вікторія Прохоренко
Година була пізня, Тендітна дівчина така мила, Але гаряча, мов жарина. Хоча б торкнутися ... Та що очікує нас разом? Що очікує завтра? Хто я? Що можу віддати У дань красі цієї музи? Вона прекрасна німфа, А я жебрак сучасності, З оголеною душею, І червоними очима! Вже давно не можу спати, Все сняться ці прекрасні чорні очі. Глибокі як море, Бездонні, як прірва. В яку падаю неспинно. А ці ідеальні брови, Вони мої закови! Ким би я став? З нею, Без неї. Чи стояв би поруч? чи це лиш мрія? Тримаю її ніжну біленьку руку, А довге волосся пестить мої губи.
2021-04-13 18:30:04
5
0
Інші вірші поета
Двоє Долоня По справжньому Пробач
Інші поети
Kira Snow
@FallingSnow119
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1808
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12278