Самотність
Вікторія Прохоренко
Бувають дні веселі, Бувають і складні. Буває так що повно люду У твоєму домі, Чому ж тоді такий самотній? А інколи ти на одинці, В руках твоїх хустинка, І плачеш безнадійно. Де всі твої знайомі? Чому на має друзів? Даремно ,що потрібна допомога ... Віриш лише Богу, У молитві руки, З надією складаєш. Чому любов не купиш? Часом зїдає безнадія, Бо грошей багато, А щастя ні краплини. Волієш все відати, Лише б щастя розділяти, Кохати, З друзями подорожувати.
2018-02-19 20:48:23
3
0
Інші вірші поета
Одна згнию Коли Кожна душа Пташина
Інші поети
Lady K
@lady_k
Vici Queen
@BlackBeauty17
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2047
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4016