Ти моя

Вікторія Прохоренко

Ти мої два крила, Ти моя надія. Квітка перша на весні. Ти моя Лелія. Лагідна і нажна, Жадана ,бажана, І така кохана! Ти капелька слози, І сонце на горі*. Ти моя горлице, І моя царице! Ти душа моя, Мені без тебе І світло не потрібне, Не потрібне й небо. І життя без тебе, Пекельніше за муку. *небо

2018-02-19 23:30:42

Інші вірші поета

Самотність Кімната Простота Король

Інші поети

Lincevskaia_16_17

@Lincevskaia_16_17

Tasnime Bouchareb

@tasnime_bouchareb

R..

@Djihad

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1789

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2497