Дощ
Вікторія Прохоренко
Дощ паде, І душа плаче. Вітер обдуває мокрі щоки. Доки триватиме життя таке? Та куди сховатись від нещасної долі? Щастя зовсім мало у житті, Я навіть в житі не гуляю полем. Бо полонянка влосного буття, А всім кужу, Що в мене усе кльово!
2021-04-13 15:17:10
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вікторія Прохоренко
дякую
Відповісти
2021-04-13 15:37:43
Подобається
Марія Лепетан
дуже щиро
Відповісти
2021-04-13 18:18:08
Подобається
Вікторія Прохоренко
@Марія Лепетан дякую
Відповісти
2021-04-13 18:32:57
Подобається
Інші вірші поета
Пробач Одна згнию Любов По справжньому
Інші поети
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
Схожі вірші
Всі
Без вагань
МОРГАН РЕЙ
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8344
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
104
15
15370