Дощ

Вікторія Прохоренко

Дощ паде, І душа плаче. Вітер обдуває мокрі щоки. Доки триватиме життя таке? Та куди сховатись від нещасної долі? Щастя зовсім мало у житті, Я навіть в житі не гуляю полем. Бо полонянка влосного буття, А всім кужу, Що в мене усе кльово!

2021-04-13 15:17:10

8

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Вікторія Прохоренко

дякую

Відповісти

2021-04-13 15:37:43

Подобається

Марія Відьма Дергача

дуже щиро

Відповісти

2021-04-13 18:18:08

Подобається

Вікторія Прохоренко

@Марія Відьма Дергача дякую

Відповісти

2021-04-13 18:32:57

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

3784

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

74

1

4821