Дощ
Вікторія Прохоренко
Дощ паде, І душа плаче. Вітер обдуває мокрі щоки. Доки триватиме життя таке? Та куди сховатись від нещасної долі? Щастя зовсім мало у житті, Я навіть в житі не гуляю полем. Бо полонянка влосного буття, А всім кужу, Що в мене усе кльово!
2021-04-13 15:17:10
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вікторія Прохоренко
дякую
Відповісти
2021-04-13 15:37:43
Подобається
Марія Відьма Дергача
дуже щиро
Відповісти
2021-04-13 18:18:08
Подобається
Вікторія Прохоренко
@Марія Відьма Дергача дякую
Відповісти
2021-04-13 18:32:57
Подобається
Інші вірші поета
Сміх ○А я кохатиму так само Дівчина Дружба
Інші поети
Ava Brown
@avaontiana08
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9516
Крапка
Ай
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3810