Дощ
Вікторія Прохоренко
Дощ паде, І душа плаче. Вітер обдуває мокрі щоки. Доки триватиме життя таке? Та куди сховатись від нещасної долі? Щастя зовсім мало у житті, Я навіть в житі не гуляю полем. Бо полонянка влосного буття, А всім кужу, Що в мене усе кльово!
2021-04-13 15:17:10
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вікторія Прохоренко
дякую
Відповісти
2021-04-13 15:37:43
Подобається
Марія Відьма Дергача
дуже щиро
Відповісти
2021-04-13 18:18:08
Подобається
Вікторія Прохоренко
@Марія Відьма Дергача дякую
Відповісти
2021-04-13 18:32:57
Подобається
Інші вірші поета
Кожна душа Не віриш Сонце освітить Мамо
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4002
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10445