Дощ
Вікторія Прохоренко
Дощ паде, І душа плаче. Вітер обдуває мокрі щоки. Доки триватиме життя таке? Та куди сховатись від нещасної долі? Щастя зовсім мало у житті, Я навіть в житі не гуляю полем. Бо полонянка влосного буття, А всім кужу, Що в мене усе кльово!
2021-04-13 15:17:10
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вікторія Прохоренко
дякую
Відповісти
2021-04-13 15:37:43
Подобається
Марія Відьма Дергача
дуже щиро
Відповісти
2021-04-13 18:18:08
Подобається
Вікторія Прохоренко
@Марія Відьма Дергача дякую
Відповісти
2021-04-13 18:32:57
Подобається
Інші вірші поета
Кохаймося Холодні Кімната Коли річка впадає в океан
Інші поети
Time_Fune
@Time_Fune
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8883
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3710