Дивачка
З усмішкою на все обличчя Блука по місту дівчина одна. Руде волосся завитками в'ється Ну, а вона заливисто сміється. Джинс-сарафан, рюкзак на тонкому плечі. Вона, як той проміньчик сонця в пильнім мегаполісі. Іде, а в слід їй дивляться усі. -Чудна,- промовила мадам в заторі у таксі. - Дивачка,- буркнув пан що поспішав кудись у сірім капелюсі. -Вона щаслива, бо турбот не знає,- так мамочка двійняток промовляє. Але ніхто із них навіть не вгадає Чому ця дівчина щасливо виглядає. Вона хворіла, її покинули усі... Друзі і всього життя кохання Надії не давали жодні лікарі. А в ній жила маленька, світла віра, Що гріла душу й думку в голові, Що стане все на місці у її житті. Вона зібрала по частинках ніжну душу, Осмислила усе своє буття Й вирішила не противитись, а йти туди куди веде її життя. Але сьогодні в неї свято їй хочеться співати й танцювати Її хвороба відступає. Вона душою вище хмар сягає, Тому щасливою тактю виглядає. Тож не судімо друзі ми нікого, Бо ми не знаєм ситуації всієї яка складається у кого. Душа- ліс темний, хащі непроглядні, Але в одних є сили хащі вирубати і чистоту у душу пропускати. А в інших ліс, бур'ян і темнота.
2021-02-11 23:39:51
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2993
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5365