Дивачка
З усмішкою на все обличчя
Блука по місту дівчина одна.
Руде волосся завитками в'ється
Ну, а вона заливисто сміється.
Джинс-сарафан, рюкзак на тонкому плечі.
Вона, як той проміньчик сонця в пильнім мегаполісі.
Іде, а в слід їй дивляться усі.
-Чудна,- промовила мадам в заторі у таксі.
- Дивачка,- буркнув пан що поспішав кудись у сірім капелюсі.
-Вона щаслива, бо турбот не знає,- так мамочка двійняток промовляє.
Але ніхто із них навіть не вгадає
Чому ця дівчина щасливо виглядає.
Вона хворіла, її покинули усі...
Друзі і всього життя кохання
Надії не давали жодні лікарі.
А в ній жила маленька, світла віра,
Що гріла душу й думку в голові,
Що стане все на місці у її житті.
Вона зібрала по частинках ніжну душу,
Осмислила усе своє буття
Й вирішила не противитись, а йти туди куди веде її життя.
Але сьогодні в неї свято їй хочеться співати й танцювати
Її хвороба відступає.
Вона душою вище хмар сягає,
Тому щасливою тактю виглядає.
Тож не судімо друзі ми нікого,
Бо ми не знаєм ситуації всієї яка складається у кого.
Душа- ліс темний, хащі непроглядні,
Але в одних є сили хащі вирубати і чистоту у душу пропускати.
А в інших ліс, бур'ян і темнота.
2021-02-11 23:39:51
2
0