Окутує світ пітьма

Vitalisa

Заходить сонце за обрій, Окутує світ пітьма. І десь в цій пітьмі душа, самотня-самотня, одинока душа. Стоїть під дощем і плаче, Бо саме самотня вона, хоча не одна. У неї є друзі і гарна сім'я, Але говорити її з ким нема, Немає кому розказати печаль. Рятує цю душу тільки пітьма І зорі, і небо, і даль.

2021-06-05 19:12:05

Інші вірші поета

Воспоминания из детства Так сяк живем та й ок Життя на місці не стоїть Вона

Інші поети

Abbas Ghallu

@MAbbasAliG

Love Drime

@love_drime

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3011

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2588