Розібратися в собі
Хтось любить сонце й теплий вітер, І слухать птахів спів в гаю. Хтось - пасмурні но теплі дні, Які бадьорість тілу надають . А я ... Люблю коли дощі ідуть, Коли гримить і блискавиця небо розрізає, Коли шумлять дерева-ясени, І гнуть до долу віти від негоди. Так я люблю таку погоду! Дивлюсь на все це крізь вікно і говорю сама з собою. З своєю тихою душою. З находжу спокій в цій порі і розбираюсь я в собі. Я розгрібаю той завал, що у моїй душі настав. Я вигрібаю весь непотріб, Образи, злість і пустоту, Що заховалася в куту. Нехай змивають їх дощі І світло стає на душі. І йдуть хай зливи й грім шумить, І блискавка в далі блищить. Нам всім потрібні такі дні, щоб розібратися в собі.
2021-04-09 19:40:17
4
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3832
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4515