Розібратися в собі

Vitalisa

Хтось любить сонце й теплий вітер, І слухать птахів спів в гаю. Хтось - пасмурні но теплі дні, Які бадьорість тілу надають . А я ... Люблю коли дощі ідуть, Коли гримить і блискавиця небо розрізає, Коли шумлять дерева-ясени, І гнуть до долу віти від негоди. Так я люблю таку погоду! Дивлюсь на все це крізь вікно і говорю сама з собою. З своєю тихою душою. З находжу спокій в цій порі і розбираюсь я в собі. Я розгрібаю той завал, що у моїй душі настав. Я вигрібаю весь непотріб, Образи, злість і пустоту, Що заховалася в куту. Нехай змивають їх дощі І світло стає на душі. І йдуть хай зливи й грім шумить, І блискавка в далі блищить. Нам всім потрібні такі дні, щоб розібратися в собі.

2021-04-09 19:40:17

Інші вірші поета

Вона Окутує світ пітьма Демони Так сяк живем та й ок

Інші поети

Eiffel

@Miss_Eiffel

Анастасія Жукова

@an__zhukova

moody_bear_

@moody_bear_

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3553

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12306