Вірші
Так сяк живем та й ок
Ми сидимо, говоримо з тобою
Ти знаєш я ... ?
Ти залипаєш в телефон,
Хоча ні, стривай,
Дай відповідь на декілька питань.
Я відвернувшись тихо прошепчу,
Які у мене очі?
Дай відповідь прошу.
Заминка десь в хвилину.
Ну, а люблю я що?
Мрію я про що?
Ти очі тихо опускаєш,
Нівбіса ти мене не знаєш.
Елементарного не помічаєш.
Ти звик до мене та не полюбив
Ти не цікавився моїм життям й душою
Відносини покрилися кригою міцною.
2
0
239
Літо
Тепло...
Світить ясне сонце, небо голубе
Повітря пахне пшеницею та медом.
І життя бурлить, іде.
Змінюється світогляд, вподобання,
Мрії та бажання.
Міняються плани та дитяччі вподобання.
Незмінним лишається лиш одне:
Теплий погляд батьків, що завжди тебе чекають,
Мохната лапа друга -пса,
І спів птахів в садочку коло хати.
...
1
0
290
Така як є
Я не ідеальна,
Так і я це знаю
Я не зійшла зі сторінок романів
В житті я дуже часто лажаю.
Роблю помилки і за це себе картаю.
Я часто забуваю і багато чого не знаю.
Так я не ідеальна,
Я це знаю
І параметри мої не 90 60 90
У дзеркалі я виглядаю напевно просто.
Я не ношу брендові шмотки
І не розбираюся в сленгах.
Так я не ідеальна
Але я ж людина,
Я особистість.
Я живу, мрію, планую,
Плачу, сміюся, радію.
І мені все одно, що я не чийсь ідеал.
Я живу для себе
Я живу як мені треба.
0
0
333
Демони
Коли протяжно ллють дощі,
Ликують демони в душі,
Дияволи мої чудні.
Їм довподоби громовиці,
Вони чекають блискавиці.
Запалюються їхні очі,
Й горять тоді вогнем мої дівочі.
Сильніють демони в мені,
Й зривають всі бар'єри,
Підпалюють старі мости,
Які колись хотіла зберегти,
Щоб оглядатися в минуле,
що грузом висло на душі.
А демонята одним махом
спалили все, відправили на плаху.
Вони не по людських канонах, неписаних законах чинять,
А так як вигідно мені і як спокійніше душі.
0
0
272
Окутує світ пітьма
Заходить сонце за обрій,
Окутує світ пітьма.
І десь в цій пітьмі душа,
самотня-самотня, одинока душа.
Стоїть під дощем і плаче,
Бо саме самотня вона, хоча не одна.
У неї є друзі і гарна сім'я,
Але говорити її з ким нема,
Немає кому розказати печаль.
Рятує цю душу тільки пітьма
І зорі, і небо, і даль.
2
0
250
Вона
Вона проста, без заморочок,
Вона всміхається життю.
Вона живе за правилом "ЖИВУ"
І легко й вільно їй живеться.
Вона за модою ніколи не женеться
І в тренди з головою не пірнає,
Вона не п'є, не курить до світанку не гуляє,
Ні вона не є правильною дівчинкою,
Просто в цьому всьому кайфу не вбачає,
І чомусь, її кожен за це призирає.
"Зануда"- часто кожен називає,
Але якби її пізнали б,
Напевно, скарбом називали б.
Бо в ній ще є жива душа,
Що вміє співчувати.
З нею можна цілодобово розмовляти,
З нею можна зорі рахувати і про негаразди забувати.
З нею можна просто жити, вірити любити,
Просто з нею, щоб так жити
треба в серце її впустити
Треба просто її полюбити.
3
0
249
Життя на місці не стоїть
Ти знаєш все в житті буває,
Бувають хмуро-смутні дні,
Буває серце калатає
І в голові думки дурні.
Буває хочеться кричати
Й збивати руки до кровІ.
Або сховатися в куточку
Й пустити дві сльози скупі.
Ти знаєш все в житті буває,
Бувають світлі, теплі дні,
Усмішка світиться блаженна
Бува співаються пісні.
І ноги в танці дрибижать
І просто хочеться кричать,
що все в житті прекрасно.
В житті усе повір буває
То плачеш, то кричиш, смієшся,
в істериці буває б'єшся.
Та озирнись життя триває
І воно дуже поспішає.
Тому живи, не депресуй,
Не стій на місті, не добчись
Бо поки можеш відірвись,
Щоб потім не жаліти,
Що ти не встиг життя прожити.
0
0
184
Розібратися в собі
Хтось любить сонце й теплий вітер,
І слухать птахів спів в гаю.
Хтось - пасмурні но теплі дні,
Які бадьорість тілу надають .
А я ... Люблю коли дощі ідуть,
Коли гримить і блискавиця небо розрізає,
Коли шумлять дерева-ясени,
І гнуть до долу віти від негоди.
Так я люблю таку погоду!
Дивлюсь на все це крізь вікно і говорю сама з собою.
З своєю тихою душою.
З находжу спокій в цій порі і розбираюсь я в собі.
Я розгрібаю той завал, що у моїй душі настав.
Я вигрібаю весь непотріб,
Образи, злість і пустоту,
Що заховалася в куту.
Нехай змивають їх дощі
І світло стає на душі.
І йдуть хай зливи й грім шумить,
І блискавка в далі блищить.
Нам всім потрібні такі дні, щоб розібратися в собі.
4
0
227
Дивачка
З усмішкою на все обличчя
Блука по місту дівчина одна.
Руде волосся завитками в'ється
Ну, а вона заливисто сміється.
Джинс-сарафан, рюкзак на тонкому плечі.
Вона, як той проміньчик сонця в пильнім мегаполісі.
Іде, а в слід їй дивляться усі.
-Чудна,- промовила мадам в заторі у таксі.
- Дивачка,- буркнув пан що поспішав кудись у сірім капелюсі.
-Вона щаслива, бо турбот не знає,- так мамочка двійняток промовляє.
Але ніхто із них навіть не вгадає
Чому ця дівчина щасливо виглядає.
Вона хворіла, її покинули усі...
Друзі і всього життя кохання
Надії не давали жодні лікарі.
А в ній жила маленька, світла віра,
Що гріла душу й думку в голові,
Що стане все на місці у її житті.
Вона зібрала по частинках ніжну душу,
Осмислила усе своє буття
Й вирішила не противитись, а йти туди куди веде її життя.
Але сьогодні в неї свято їй хочеться співати й танцювати
Її хвороба відступає.
Вона душою вище хмар сягає,
Тому щасливою тактю виглядає.
Тож не судімо друзі ми нікого,
Бо ми не знаєм ситуації всієї яка складається у кого.
Душа- ліс темний, хащі непроглядні,
Але в одних є сили хащі вирубати і чистоту у душу пропускати.
А в інших ліс, бур'ян і темнота.
2
0
207
Воспоминания из детства
Детство...
Сколько тёплых воспоминаний связанных с этим словом.
Ну же вспомни...
Тебе пять, ты пишешь письмо Деду Морозу и веришь в чудо.
Ты не заказываешь модную куклу как у соседской девочки,
Тебе будет достаточно счастливых родителей и пары конфет.
Ну вот тебе восемь...
На день рождения папа принёс щенка,
Мама ругается и говорит что это большая ответственность.
Но смотря в твои счастливые глаза улыбается и несёт щенку молоко.
Ты самый счастливый ребёнок на свете.
Ну вот тебе десять, ты до сих пор веришь в чудо, и в то что все люди добрые. Твоя душа светлая й чистая.
Ты готовишь с мамой печенья и ждёшь с работы папу.
Прошло ещё несколько лет...
Ты уже не малышка, тебя ужасно бесит когда кто-то зовёт тебя так.
А вот и первая влюблённость,
Ты красишь губы маминой помадой и не носишь задорные косички.
Но до сих пор хранишь плюшевого зайца.
Есть ещё много таких моментов.
Так что случилось? Куда пропала та светлая девочка?
Ах она выросла ... Она уже взрослая...
Но это пустяк, загляни к себе в душу! Тебе машет рукой та весёлая девчушка, с плюшевым зайцем и двумя косичками.
Не забывай её, и прислушивайся к её советам когда тебе плохо, вспоминая то беззаботное время.
3
0
308
